Які проблеми пов'язані з обговоренням корупції в Україні?
генеральний директор Transparency International Ukraine
Цього тижня в Римі відбудеться Міжнародна конференція з питань відновлення України (URC), на яку зберуться представники української політичної, державної та громадської сфери. Учасники обговорять ключові виклики, що стоять перед Україною, зокрема не залишать поза увагою питання корупції.
Це не є чимось несподіваним, оскільки питання корупції залишається важливим, особливо в умовах війни. Також зрозуміло, чому ЗМІ постійно і активно займаються висвітленням цієї теми — адже медійний розголос залишає значний вплив у боротьбі з корупцією.
Однак як ефективно обговорювати справжні питання, пов'язані із привласненням державних фінансів? Це стає особливо складним, коли противник маніпулює скандалами в нашій країні, включаючи корупційні випадки, задля своїх цілей.
Коли дезінформація перетворюється на засіб впливу: російські маніпуляції та виклики для західних журналістів.
Вперше я зрозумів, як функціонує російська дезінформація, у травні 2022 року. Західні журналісти почали активно цікавитися ризиками корупції, особливо стосовно міжнародної військової допомоги. Вони буквально прагнули знайти підтвердження, що американська артилерія може "зникнути" на Близькому Сході. Мої пояснення щодо заблокованих портів і кордонів з ЄС, через які HIMARS не можна вивезти непоміченими, їх не переконували. Журналістам потрібен був хоч якийсь приклад, щоб підкріпити російську версію: Україні властива тотальна і незворотна корупція.
У вересні 2022 року спостерігалася нова хвиля запитів щодо цього питання, хоча протягом перших шести місяців великої війни жодні докази розкрадання західної зброї так і не були надані. Саме тоді активно почали циркулювати твердження про Україну як "найбільш корумповану країну в Європі".
Росіяни виявилися досить кмітливими. Вони активно використовували дані з Індексу сприйняття корупції, опублікованого Transparency International, посилаючись на наші показники. Тоді ми отримали 32 бали з 100, що було значно краще, ніж десять років тому, коли наш рейтинг складав лише 26 балів, але все ще нижче, ніж у країнах Європейського Союзу. Росіяни вирвали з контексту дані 42 держав-членів Ради Європи, в результаті чого Україна опинилася на 41-му місці, практично на останньому. Показник самої Росії становив 28 балів, але про це вони, звісно, не згадували, хоча журналісти не втомлювалися питати про ризики корупції в Україні. Коли наступного року Україна покращила свої позиції в Індексі, подібний наратив раптово зник.
Таким чином, ми спостерігаємо, як надійні джерела інформації використовуються для маніпуляцій, щоб переконати суспільство в тому, що Україна є "корупційним болотом", яке не заслуговує на підтримку. І, на жаль, ці ідеї все ще потрібно спростовувати.
Чому важливо висловлювати правду про корупцію
В Україні існують серйозні проблеми, пов'язані з реальною корупцією, які справді ставлять під загрозу ефективність державних інститутів. У часи війни це питання стає критично важливим для нашого виживання — необхідно боротися з корупційними проявами, оскільки вони заважають нам чинити опір зовнішній агресії.
Однак цю ситуацію можна розглядати з різних ракурсів. Для нас інформація про арешт голови Верховного суду за хабарництво є знаковою перемогою, що свідчить про ефективність антикорупційних заходів. Натомість для росіян це може бути підтвердженням їхньої точки зору: "Ось, навіть їхній очільник Верховного суду виявився корупціонером, що вже говорити про інших!"
Саме тому важливо відкрито обговорювати питання корупції. На щастя, в Україні існує потужна спільнота журналістів-розслідувачів та антикорупційних активістів, які не дають цій проблемі залишатися в тіні. Можливість вільно висвітлювати корупційні випадки в медіа і мати незалежні ЗМІ, які не підпорядковані державі, є значним досягненням, особливо в умовах повномасштабної війни.
Єдиний спосіб для уряду - визнати існуючу проблему та відповідально обговорювати її, вживаючи конкретних заходів.
Одна з найбільших проблем у комунікації полягає в тому, як про корупцію комунікує керівництво держави. Коли в інтерв'ю наших можновладців запитують про корупцію, вони часто заперечують її існування як такої -- навіть попри всі скандали останніх років.
Проте, якщо керівництво ігнорує існування проблеми, то неможливо буде впровадити системний підхід до обговорення цього питання. Я вважаю, що варто почати з простого визнання: "Так, ми стикаємося з корупцією. Ось наші плани щодо її подолання". Звичайно, важливо не лише озвучити ці плани, а й реалізувати їх, а не змінювати позицію на 180 градусів, як це сталося з непризначенням керівника БЕБ. Кабінет Міністрів фактично заявив: "Цей керівник нам не підходить, знайдіть іншого". Хоча у комісії з відбору були присутні три міжнародні експерти, які підтримали саме ту кандидатуру, що була рекомендована уряду.
І тільки тоді про Україну можна буде говорити не як про "корумповану країну", а як про країну, що активно бореться з корупцією.
Тим часом ми регулярно спостерігаємо інший "наратив" — представники влади намагаються звинуватити викривачів корупції в тому, що вони "працюють на росію", коли йдеться про обґрунтовану критику та підтверджені факти. Це не сприяє нашій боротьбі проти російської агресії і не допомагає врятувати країну, а лише відволікає від справжньої боротьби.
Не слід забувати, що труднощі, з якими стикається Україна, мають не лише корупційний характер.
Нагадую, що не вся інформація про корупцію в медіа стосується саме розкрадання державних коштів. Іноді це можуть бути просто неефективні управлінські рішення, які не завжди мають злочинний намір.
Багато рішень ухвалюють не політики, а державні службовці, чий професійний рівень може бути недостатньо високим. Через війну український ринок праці втратив мільйони людей, і це, безумовно, позначилося на кадровому потенціалі органів влади та місцевого самоврядування. В Україні ж спостерігаємо таку крайність: якщо будь-що відбувається не так, як хотілося б, це одразу пояснюють тим, що хтось нагорі "нагрів на цьому руки".
Так, демократія у нас не прогресує шаленими темпами -- у нас все-таки війна. Проте варто пам'ятати, що жодна інша країна у стані війни не ставала кандидатом на вступ до Європейського Союзу.
Як суспільство, ми продовжуємо наполегливо вимагати та підтримувати реформи, хоча не всі з них є успішними, як, наприклад, рішення Кабінету Міністрів щодо переможця конкурсу в Бюро економічної безпеки. Ми стикаємося з надзвичайно складними викликами в умовах війни. Проте ми не лише вистоюємо, але й іноді покращуємо ситуацію, тоді як більшість країн у подібних умовах зазвичай зазнають значного падіння в рейтингах демократичних свобод.
Ми повинні навчитися визнавати і цінувати свої досягнення, принаймні за останні десять років. Цінуючи ці здобутки, ми надаємо реформам можливість реалізуватися. Якщо щось не було виконано на 100%, варто зосередитися на тих кроках, які допоможуть завершити розпочате. Ми ведемо боротьбу з корупцією: іноді успішно, іноді — ні. Але ми живемо, рухаємося вперед і не зупиняємося. І це є основною ознакою демократії, що розвивається.
