Які події розгортаються на анексованих землях після прийняття в Росії закону про експропріацію?

Коли російська Держдума прийняла закон, що дозволяє державі заволодівати приватною власністю українців, які не змогли зареєструвати своє майно відповідно до російського законодавства, вона фактично легалізувала практику, яка існує на окупованих територіях з 2022 року. Цей закон відкрив шлях до експропріації квартир та будинків громадян. 15 грудня президент РФ Володимир Путін затвердив цей закон, який буде діяти до 2030 року.

Протягом трьох років жителі Донеччини, Луганщини, Херсонщини та Запоріжжя зверталися безпосередньо до диктатора Путіна, вважаючи його джерелом "вищої справедливості" і "останнім порятунком". Люди намагалися ввести себе в оману, вважаючи, що знищення їхніх майнових прав є не проявом справжньої сутності Росії, а лише помилкою, за яку відповідальні місцеві корупціонери. Вони вірили, що "святий Путін" не має до цього жодного відношення, і лише потрібно поділитися своїми стражданнями, аби він відновив справедливість.

Але тепер немає кому звертатися. Завдяки новому закону про експроприацію приватної власності українців, керівник Кремля відкрив шлях до ще більшого грабежу населення.

То що ж зараз відбувається в окупації із житлом, як новий російський закон відбився на долях людей в окупації, дослідили журналісти редакцій "Новини Донбасу", "Приморка.City" та "Кавун.City".

Голова угрупування "ДНР" Денис Пушилін 9 грудня прямо закликав мешканців доносити на сусідів, які з різних причин не переоформили свої українські документи на житло за російськими правилами.

"Зараз у нас є шанс через суд передавати покинуті або пусті помешкання до муніципального фонду... Прошу всіх місцевих жителів інформувати про такі випадки."

Після 9 грудня, коли російські законодавці затвердили положення щодо перерозподілу житла до 2030 року (року завершення п'ятого президентського терміну Путіна), окупаційні органи отримали розширені повноваження для визнання житлових об'єктів "безгоспними".

У пояснювальній записці ухваленого закону прямо зазначено: мета -- прискорити "інтеграцію" окупованих територій та запровадити майно "в господарський обіг". Тобто власність тих, хто не поспішив прийняти російське громадянство або не встиг пройти реєстрацію, вважатиметься нічийною та передаватиметься муніципалітетам чи регіонам.

Навіть ті українці, які залишилися жити під окупацією та отримали російські паспорти, можуть зіткнутися з ризиком втрати свого житла, якщо не виконають усі вимоги Росреєстру в установлені терміни.

Тепер регіони окупації спільно з Росреєстром самі визначатимуть ознаки безхазяйного житла. Відсутність інформації про власника або неможливість встановлення даних щодо документів не є перешкодою для передачі нерухомості у власність країни-окупанта.

Бенефіціаром такого рішення російської держдуми стане ППК "Фонд розвитку територій" (ФРТ), який отримує право:

ФРТ фігурує у розслідуваннях Financial Times як структура, пов'язана з великими контрактами на забудову Маріуполя. Керує процесом "казанська команда" на чолі з віце-прем'єром РФ Маратом Хуснулліним -- автором московської реновації.

Таким чином, "правове регулювання" формує великий проект перенаправлення власності під наглядом федеральних будівельних організацій.

Отримані житлові приміщення в першу чергу будуть розподілені серед представників силових структур РФ та їхніх родин, а також серед працівників підпорядкованих установ, включаючи педагогів і медичних працівників. Обіцяють надання житла також місцевим жителям, які перебувають на обліку як нужденні. Проте варто зазначити, що будь-хто, навіть законний власник, може втратити своє житло на окупованій території, якщо не встигне вчасно переоформити квартиру відповідно до російського законодавства.

Іноді це може бути вкрай важко.

В окупованому Маріуполі більше 13 тисяч квартир отримали статус "безхазяйних".

До кінця року Антон Кольцов, який самопроголосив себе мером Маріуполя, пообіцяв закінчити наступний етап інвентаризації житлової нерухомості. Після цього власникам нададуть додаткові три місяці для підтвердження своїх прав на власність. Однак для цього необхідно:

Але навіть такі вимоги не рятують від свавілля. У Маріуполі особливо багато випадків, коли "безхазяйним" оголосили одразу весь будинок, хоча мешканці лише тимчасово поїхали на період ремонту.

Черги в органах, що займаються управлінням майновими правами (для підтвердження своїх прав на житло перед окупантами), є вражаючими: прийом відбувається лише протягом чотирьох годин, а люди займають черги ще вночі. У Telegram-групі "Безхазяйне житло в Маріуполі" вже понад 18 тисяч учасників.

Щоб підтвердити свої права на власність, мешканцям Маріуполя доводиться відвідувати місця, які насправді не існують.

"Будівля, куди тобі потрібно прийти... тепер розташована на вулиці Чорноморський, 10. Цю адресу не знайдеш на картах, а на самому будинку немає жодної таблички," -- ділиться інформацією голова Центру дослідження окупації Петро Андрющенко.

Центр дослідження окупації висвітлює поширений механізм: нові житлові будинки іпотечного комплексу "Ленінградський квартал" були зведені на місці знищених багатоповерхівок, що розташовувалися на проспекті Металургів, 87. Для того, щоб попередні власники не могли вимагати компенсаційного житла, окупаційна влада змінює юридичні адреси.

Так будинок 87 перетворився на 87Б, один із корпусів отримав адресу "Металургів, 10" -- хоча справжній будинок №10 ніколи не існував.

"Чому це відбувається? Бо справжня адреса Металургів, 10 – це пустий земельний участок... Вражаюча жадібність. Вражаюче шахрайство", – зазначає Центр дослідження окупації.

Програма зведення компенсаційного житла була повністю зупинена з початку року. У зв'язку з цим, для загарбників єдиним виходом з житлової кризи стало захоплення чужих квартир.

При цьому навіть нерухомість тих, хто продовжує жити в Маріуполі, часто потрапляє до таких списків.

Колишні мешканці будівель на вулицях Артема, 130 та 130А в окупованому місті звернулися до Володимира Путіна з проханням втрутитися у ситуацію, що склалася з житлом. Вони стверджують, що у 2023 році влада "ДНР" знищила їхні домівки, скасувала адреси і обіцяла відшкодування за втрачені квартири. Однак ці обіцянки залишилися нереалізованими, а людям замість компенсації пропонують оформити іпотечні кредити.

"Я зі своєю сім'єю проживала за адресою: вулиця Артема, будинок, 130а, квартира 33. Котлован у мене за спиною. Квартира в мене не приватизована. Моїй сім'ї не надали навіть можливості стати на чергу. Я прожила 20 років у цій квартирі. Поясніть, будь ласка, нам, маріупольцям, чому всім потрібний Маріуполь, але нікому не потрібні ми -- жителі Маріуполя, які постраждали під час бойових дій", -- каже мешканка Маріуполя Віра Сінькова на відео колективного звернення.

Маріупольці вже більше року звертаються до Путіна через відео, фоном для яких слугують зруйновані будівлі та котловани. Однак, російський диктатор зосереджений на зовсім інших питаннях.

Яскраво демонструючи свої наміри перед камерами, він обіцяє покарати осіб, які виселили сім'ї військових із службових квартир на території Російської Федерації.

"Дивно, що когось виселяють, членів родини, учасників "СВО", хоч би який статус носило це житло. Людина на фронті воює. Що за маячня взагалі? Це неподобство. Потрібно розбиратися з кожним конкретним випадком, хто це робить", -- заявив Путін 9 грудня.

Проте ситуація свідчить про зовсім інший підхід загарбників до вирішення житлових питань.

Згідно з даними з відкритих джерел, в тимчасово окупованій частині Запорізької області зафіксовано тисячі об'єктів, які окупанти та їхні підконтрольні органи класифікували як "безхазяйні". Журналістське розслідування "Громадського" виявило, що з серпня 2022 року по жовтень 2025 року до реєстрів було включено більше 4000 об'єктів, серед яких підприємства, житлові та нежитлові приміщення. Це свідчить про масштабну та системну кампанію з "перерозподілу" власності на окупованих територіях.

Що сталося в Бердянську:

Літо-осінь 2022 року. Після приходу окупаційної влади, окремі адреси та будівлі почали з'являтися в "переліках безхазяйного майна", які публікувалися в місцевих групах окупаційної адміністрації. Це були перші "ідентифіковані" об'єкти на території Бердянського району.

2023 — 2024. Окупаційна адміністрація почала проводити регулярні обходи житлових будинків, вимагаючи від власників і орендарів надання документів. Вони також складали списки "порожніх" квартир для подальшої передачі до "реєстрів". На початку 2024 року в кількох випадках окупанти намагалися визнати "безхазяйними" одразу вісім багатоповерхових будинків у Бердянську. Хоча деякі з цих рішень були скасовані через протести мешканців або адміністративні проблеми, сама спроба вказує на їхні серйозні плани.

Літо -- осінь 2024. Колаборантські органи в регіоні почали ухвалювати "порядки" ведення реєстрів безхазяйного майна, збирати та публікувати переліки об'єктів, зокрема списки окремих адрес у Бердянську та районі. Наші журналісти фіксували численні оголошення, опечатування помешкань та рішення про взяття на облік квартир, де нібито ніхто не проживає.

2024-2025 роки. Після створення місцевих "реєстрів" розпочався процес перереєстрації та розподілу житла. Іноді приватні квартири передавалися для проживання військових або "російських спеціалістів", а в інших випадках – для "соціального" розподілу серед осіб, які виявляли лояльність до окупаційної адміністрації. Журналісти також фіксували випадки, коли помешкання, що вважалися "безхазяйними", оформлювалися на інших осіб або на "державні" установи окупантів. У результаті на цих відібраних квартирах наживалися російські колаборанти.

Відсутні точні дані про загальну кількість квартир у Бердянську, які були передані до безгосподарських фондів з 2022 року, оскільки в публічних джерелах така інформація не представлена. Окупаційні органи публікують лише часткові списки, а деякі дані фіксуються у внутрішніх реєстрах, доступ до яких обмежений. Переліки адрес були опубліковані кількома етапами — від липня 2024 року до вересня 2025 року. У них містяться як житлові, так і нежитлові приміщення, що свідчить про наявність сотень адрес.

Зокрема, у чотирьох переліках, які були опубліковані в червні та липні 2025 року, міститься понад 60 житлових одиниць, включаючи квартири та будинки. Більшість із них знаходяться в самому серці міста — на Азовському проспекті та вулиці Горького. У вересневому списку того ж року вказано 50 квартир, розташованих у дев'яти будівлях, переважно в гірській частині міста.

Для багатьох бердянців, які виїхали з міста через війну, повернення додому навіть на короткий час є неможливим або ризиковим. Саме через це вони втрачають реальний шанс захистити своє житло. Використовуючи таку умовну "відсутність власника", росіяни почали надавати ці квартири військовим, переселенцям із РФ та цивільним особам, які погоджувалися на "тимчасове" поселення.

Один із нещодавніх випадків, зафіксованих журналістами "Приморка.City", стосується бердянки, яка володіла своєю квартирою з 2004 року та мала всі необхідні документи. Жінка звернулася до так званого окупаційного суду для реєстрації свого майна, але отримала відмову. Суд, що діє під контролем окупантів, не визнав її права на власність, а "Росреєстр" вже передав квартиру іншим особам, аргументуючи це тим, що вона була визнана "безхазяйною". Навіть після подання апеляції, суд не став на бік власниці.

Внаслідок змін у російському законодавстві, які фактично узаконили вже існуючу практику "віджиму" житла на окупованих територіях, можливості для біженців захистити своє майно стають все більш примарними. Юристи, що спеціалізуються на питаннях оформлення прав власності на нерухомість у "Росреєстрі", повідомляють, що цей орган відмовляється приймати довіреності від українських громадян, навіть якщо вони засвідчені російськими нотаріусами.

Хоча існують окремі судові рішення, які підтверджують права законних власників, ці випадки не стали звичайною практикою під час подачі документів. Крім того, новий закон, ухвалений окупантами, не покращив ефективність роботи їхніх так званих "багатофункціональних центрів" на тимчасово окупованих територіях. Без залучення юридичних компаній зареєструвати своє житло в стислі терміни практично неможливо, а їхні послуги коштують від 30 до 50 тисяч рублів.

У Мелітополі жителів виселили з їхніх осель, а сам будинок був цілком переписаний на окупаційні органи. Ілюстративне зображення.

Тему "націоналізації безхазяйного житла" в окупованій частині Херсонщини росіяни лобіювали з перших місяців окупації. Вже у вересні 2022 року вони почали ухвалювати "накази" та "постанови", якими самі собі дозволяли привласнювати чуже майно.

Зокрема, 28 вересня 2022 року було опубліковано "документ" під номером 39-пп, який стосується "націоналізації та повернення до власності Херсонської області активів осіб, залучених до агресивних дій проти населення Херсонщини".

Окупантські сили вдаються до "націоналізації" активів як юридичних, так і фізичних осіб, які, за їхніми словами, нібито "брали участь в агресії проти населення Херсонської області". Це стосується, прежде всього:

В окремому пункті зазначено, що окупаційні сили мають право конфісковувати майно родин загиблих військовослужбовців, якщо воно "здобуте під час бойових дій", що фактично охоплює будь-яке майно. Це є прямим способом покарання для сімей захисників.

"Документ" передбачає також вилучення земель, які раніше планувалося передати українським громадянам, перепогодження або анулювання землевпорядної документації. Тобто це офіційне оформлення мародерства та рейдерства.

Окупантам вдалося спробувати створити реєстр "конфіскованого" майна, щоб узаконити його як власність окупаційної адміністрації та використовувати або передавати як "державну власність Російської Федерації". Проте, електронні реєстраційні системи поки що не функціонують, і вся робота ведеться вручну.

Документ складений таким чином, що будь-яка особа, яка підтримує проукраїнські погляди, може бути визнана причетною до "агресії", а будь-яке майно — охарактеризоване як таке, що підлягає "націоналізації", що дозволяє позбавити українців їхніх законних прав на власність.

Перші спроби конфіскації майна в окупованій Херсонській області почалися, коли російським військовим знадобилося житло. Їх розміщували на базах відпочинку, в санаторіях та інших закладах, власники яких, як правило, покинули ці місця. З часом ці практики поширилися на майно інших громадян.

У 2024 році адміністрація окупантів прийняла новий "закон", що надає можливість управляти "безхазяйними активами" на нерухомості.

Згідно з цим "нормативним актом" формується ілюзорний правовий механізм, що надає окупаційній адміністрації РФ можливість ідентифікувати, оформляти, передавати у власність Росії, продавати або передавати іншим особам будь-яке рухоме майно, яке на території Херсонщини вважається "безхазяйним".

Під терміном "безхазяйний" розуміють:

Фактично, будь-яке майно, до якого власник не може швидко дістатися, автоматично класифікується як "забуте".

Процес розроблений таким чином, щоб зробити вилучення будь-якого елемента максимально простим:

До бюджету окупаційної адміністрації надходять кошти, отримані від продажу.

Російські урядові установи мають право вимагати безкоштовну передачу будь-якого вилученого майна, якщо воно необхідне для "оборонних потреб, евакуації, безпеки або спеціальної військової операції". У випадку, якщо власник майна з'являється пізніше, йому доведеться підтверджувати свої права відповідно до російського законодавства. Якщо ж майно вже було продане, компенсацію можна буде отримати лише через суд у РФ, причому з урахуванням витрат на "зберігання, оцінку та реалізацію". Таким чином, реальна компенсація стає майже неможливою для отримання.

Це не закон у значенні права -- це технологія привласнення українського майна, рейдерського захоплення підприємств, легалізації вже вкраденої техніки та передачі власності російським компаніям, військовим і спецслужбам.

Не існує чіткого механізму для виявлення покинутого житла, яке росіяни іменують безхазяйним. Проте, система, яка була апробована в окупованих районах Донеччини, Луганщини та Криму з 2014 року, насправді існує і функціонує.

Ця схема містить такі етапи:

Міністерство закордонних справ України оприлюднило офіційну позицію щодо ухвалення російською думою закону, який фактично легалізує в Росії привласнення українського майна.

Міністерство закордонних справ України категорично засуджує прийняття чергового незаконного рішення Державної думи Федеральних зборів Росії, яке має на меті масове позбавлення українських громадян їхнього майна на тимчасово окупованих територіях. У МЗС підкреслюють, що Росія фактично визнала себе країною-крадієм.

Прийняття так званого "закону" про "визнання житла безхазяйним" суттєво ігнорує основні принципи міжнародного гуманітарного права та права людини, підкреслюють у Міністерстві.

Російська Федерація як держава-окупант відповідно до міжнародного гуманітарного права зобов'язана поважати приватну власність та утримуватися від її конфіскації. Стаття 46 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є додатком до IV Гаазької конвенції 1907 року, прямо забороняє привласнення приватної власності на окупованих територіях.

Примусове впровадження органами окупаційної влади Росії фіктивних процедур щодо "неможливості визначення власника" та намагання узаконити відверте мародерство шляхом прийняття федерального закону не матимуть жодних наслідків у міжнародному праві. Ці дії абсолютно безсилі, не змінюють статусу української території і не впливають на права законних власників майна.

Міністерство закордонних справ України трактує ці дії як складову систематичної політики Російської Федерації, спрямованої на зміну демографічної ситуації на захоплених територіях, що включає витіснення місцевих жителів і переселення громадян РФ. Це також є ще одним порушенням статті 49 IV Женевської конвенції, яка забороняє переміщення населення країни-окупанта на території, що знаходяться під її контролем.

Міністерство закордонних справ України звертається до світової спільноти з проханням рішуче засудити нові серйозні порушення Росією міжнародних гуманітарних норм. Українська сторона закликає продовжити підтримку міжнародних механізмів, спрямованих на притягнення Російської Федерації та її військово-політичного керівництва до відповідальності. Зокрема, пропонується розглядати ці дії як воєнні злочини відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

Україна забезпечить фіксацію всіх випадків неправомірного вилучення майна та обіцяє відновлення прав законних власників після деокупації українських територій. Жодні неправомірні рішення держави-агресора не матимуть юридичної сили і будуть анульовані, підкреслюють у міністерстві.