Схилимо голови. Фанат Маріуполя, що пожертвував своїм життям заради України в 20.
Щодня о 9:00 українці вшановують пам'ять тих, чиє життя забрала війна між Росією та Україною. Сьогодні на Sport.ua ми згадуємо Миколу "Смурфіка" Волкова, молодого шанувальника футбольного клубу "Маріуполь". У 19 років він став частиною "золотого сезону" своєї команди, а згодом приєднався до лав Сил оборони як парамедик. На жаль, 15 квітня 2019 року, рівно шість років тому, він загинув від поранень, отриманих внаслідок влучання снайперської кулі ворога.
Микола Волков народився 25 лютого 1999 року в Маріуполі. Закінчив дев'ять класів маріупольської школи № 4, після чого вступив до Маріупольського електромеханічного технікуму - на спеціальність "електрик".
Микола був запаленим прихильником "Маріуполя". Він обожнював подорожувати і завжди прагнув нових вражень. За своє недовге життя хлопець відвідав безліч міст України, часто подорожуючи автостопом. Микола докладав усіх зусиль, щоб у його улюбленої команди з'явилося якомога більше фанатів: виготовляв ескізи для банерів, шукав фарби та тканини для організації перфомансів на трибунах. Окрім цього, він постійно займався спортом, відвідував секції з боксу та кікбоксингу, виступаючи на аматорських змаганнях, та активно брав участь у спортивних заходах міста, просуваючи ідеї здорового способу життя.
У сезоні-2017/18 "Смурфік", якому було 19, відкатав "золотий сезон" - відвідав усі домашні і виїзні матчі "Маріуполя", який тоді виступав в УПЛ. А через два місяці пішов на фронт.
Час, коли Микола Волков формував свою особистість і почуття патріотизму, співпав із періодом інтенсивних бойових дій на Сході України. У 16 років він приєднався до Цивільного корпусу "Азов", активно залучаючись до патріотичних заходів та навчань. Його друзі згадують, що рішення боротися з агресором він ухвалив після трагічних подій 24 січня 2015 року, коли російські війська обстріляли житловий район "Східний" у Маріуполі, випустивши понад 120 снарядів з реактивних систем залпового вогню БМ-21 "Град" та "Ураган" всього за 38 секунд. Ця атака забрала життя 29 маріупольців, серед яких були й двоє дітей.
Ще в юності Микола мріяв захищати незалежність України, але серйозна черепно-мозкова травма, отримана в дитинстві, завадила йому стати частиною Сил оборони. Проте він не залишався без діла і активно долучався до допомоги, організовуючи доставку продуктів та необхідних речей для військових.
Врешті, не маючи відповідної медичної освіти, за покликом душі "Смурфік" вирішив допомагати пораненим воїнам і в червні 2018 року пройшов підготовку у навчальному центрі "Госпітальєрів" - батальйоні Української добровольчої армії. 1 липня 2018 року Волков поїхав на першу ротацію в селище Піски Ясинуватського району на Донеччині в складі медичної групи "Аsap - Піски". Миколі вдалося врятувати життя кільком бійцям, евакуювавши їх з лінії фронту та вчасно надавши необхідну медичну допомогу.
З осені 2018 року Микола служив у 8-му окремому батальйоні УДА "Аратта" під позивним "Смурфік". Він здійснював операції в околицях рідного Маріуполя, рятуючи українських військових у Широкиному, Пісках та Водяному.
10 квітня 2019-го поблизу Водяного на Донеччині Микола Волков зазнав важкого поранення снайперською кулею у голову. В критичному стані хлопця евакуювали до лікарні імені Мечникова в Дніпрі. За життя воїна лікарі боролися п'ять днів. Помер Микола 15 квітня.
Микола Волков знайшов вічний спокій на Алеї Слави Старокримського кладовища в рідному місті. 13 березня 2020 року йому було присвоєно орден "За мужність" III ступеня (посмертно). Крім того, він отримав посмертну нагороду у вигляді медалі "Милосердя".
У хлопця в рідному Маріуполі залишалися батько, зведена сестра і брат. Їх доля після окупації міста навесні 2022-го невідома.
Після поранення хлопця, а потім і смерті на секторах різних українських клубів з'явилися банери на підтримку і в пам'ять про смурфа. Найточніший той, який розмістили ультрас тернопільської "Ниви": "Поки ви "втомились від війни", герої гинуть, рятуючи інших".
