Соєво-ріпаковий податок: чому суперечка між Гончаренком і Гетманцевим не допомогла фермерам уникнути мільярдних втрат.

У липні цього року Верховна Рада прийняла рішення про введення експортних мит на сою та ріпак. Які наслідки це матиме для аграрного сектора і хто отримає вигоду з цієї ініціативи?

16 липня 2025 року Верховна Рада ухвалила рішення щодо введення експортного мита на сою та ріпак у розмірі 10%. Цю ініціативу довелося підтримати двічі в рамках різних законопроєктів. Навіть сутичка між народними депутатами біля трибуни парламенту не змогла змінити ситуацію та призупинити цю неприязну для аграріїв норму.

Ухвалений закон президент Володимир Зеленський ще не підписав, але вже зараз аграрії перебувають у стані невизначеності, переглядають контракти та попереджають про збитки, які оцінюють в мільярди гривень. Переробники ж навпаки - готові приймати нові партії агрокультур на довантаження своїх заводів.

Прихильники ініціативи аргументують запровадження експортних мит прикладом 25-річної давнини. У 1999 році влада ввела збір з продажу за кордон насіння соняшнику, що з часом перетворило Україну на провідного експортера соняшникової олії.

Однак, історія має багато аспектів, і в ній можна знайти негативні приклади обмеження експорту. Наприклад, скасування податку на додану вартість для сої та ріпаку у 2017 році фактично позбавило аграріїв можливості отримувати повернення цього податку, що в свою чергу призвело до зменшення площ, відведених під ці культури, на 34%.

Чи повторить нова спроба держави обмежити експорт приклад соняшника? І хто виграє та програє від запровадження експортних мит?

"Правки щодо соєво-ріпакових культури" пройшли швидкий, але складний процес до їх затвердження Верховною Радою. Ще в червні було зроблено спробу включити їх до законопроєкту, що стосувався розширення можливостей пацієнтів отримувати доступ до новітніх лікарських засобів в Україні. Хоча ця ініціатива не увінчалася успіхом, до законопроєкту були внесені інші зміни, які передбачали звільнення від оподаткування доходів власників іноземних підприємств.

Згодом "правки стосовно сої та ріпаку" були перенесені до іншого законопроєкту, який також не мав прямого зв'язку з аграрним сектором, а стосувався регулювання промислових викидів.

Під час чергової спроби провести голосування в залі парламенту виникла конфліктна ситуація між головою податкового комітету Данилом Гетманцевим та депутатом від "ЄС" Олексієм Гончаренком. Голосування за запропоновані правки проходило з порушенням регламенту, але, незважаючи на це, цього разу все завершилося успішно для автора правок (Андрій Мотовиловець, "Слуга народу"), і законопроєкт з ними було направлено на підпис президенту.

Які зміни вносять ці поправки? Головне - введення експортного мита на рівні 10% від вартості насіння сої, ріпаку та кользи (один з видів ріпаку) для трейдерів. Це мито поступово знижуватиметься починаючи з 1 січня 2030 року, поки не досягне 5%. Крім того, мито не потрібно сплачувати, якщо експорт здійснюється безпосередньо виробником або аграрним кооперативом, а не через трейдера.

Документ містить також поправку, що передбачає заснування Державного фонду підтримки аграрних виробників. Цей фонд буде фінансуватися за рахунок надходжень від експортного мита на сою та ріпак.

На думку представників влади ця ініціатива має стимулювати розвиток переробки сої та ріпаку, відтак - збільшення доданої вартості продукції. Крім того, мито допоможе у боротьбі зі схемами виведення валютного виторгу з країни, які здійснюються через "сірий" експорт агропродукції.

Мита на ріпак мають запрацювати наступного дня, після опублікування закону. На сою - також після опублікування, але не раніше 1 вересня 2025 року. Втім, законопроєкт ще поки лежить на столі президента й очікує на підпис. Але навіть це вже створює низку проблем для аграріїв - зокрема дрібних та середніх фермерів.

Український ринок на рішення парламенту відреагував зниженням гривневих цін на сою та ріпак у межах 10%. Таким чином фермери готуються до мит - копенсують ціну, щоб продати врожай.

"Ринок відповів на внесені зміни зниженням вартості в гривнях в межах від 5% до 10%, в залежності від готовності покупців ризикувати, адже законопроєкт досі чекає на підпис президента, і остаточне рішення для ринку ще не ухвалено", – повідомив ЕП комерційний директор "ТАС Агро" Антон Жемердєєв.

Особливо відчутно зміни торкнулися фермерів, які продають свою продукцію через трейдингові компанії на експорт - зазвичай це дрібні та середні аграрії, які не мають контактів ззовні та ресурсів на самостійний продаж за кордон. Проблема полягає в тому, що мито не тільки б'є по їхніх доходах, але й ставить під загрозу планування.

Ріпак виступає головним джерелом доходу для українських аграріїв після збору врожаю в новому маркетинговому році, який триває з 1 липня по 30 червня. Зазвичай, отримані від продажу цієї культури кошти фермери використовують для покриття витрат на підготовку до наступного посіву.

Зараз вони отримують менше, ніж розраховували, що спонукало деяких із них відкласти продаж, сподіваючись на підвищення цін. Ця обережність з боку фермерів, за словами експертів галузі, ймовірно, призведе до того, що ріпак залишатиметься на ринку довше, ніж зазвичай, і може бути доступним навіть до нового року або й пізніше.

"Експорт буде продовжуватись, але мито зменшить обсяги поставок і валютних надходжень в Україну у другому півріччі 2025 року. Якщо трейдингові компанії візьмуть ці затрати на себе, вони отримають зниження доходу і, відповідно, скоротять податкові відрахування", - розповів ЕП керівник департаменту міжнародного трейдингу компанії "Агросем" Денис Мараренко.

Експортне мито у розмірі 10%, яке повинні враховувати трейдери, що підписали контракти в гривні, становить суттєвий фінансовий тягар. Це особливо стосується тих, хто працює з маржею всього 1,5%. Для таких трейдерів рішення парламенту може призвести до значних збитків, змушуючи їх шукати баланс між виконанням зобов'язань, підтримкою своєї репутації та можливістю покриття додаткових витрат шляхом зниження цін або пошуку нових ринків збуту.

Цікаво, що компанії, які займаються переробкою олійних культур, можуть виявитися в вигіднішій позиції в даних умовах. Оскільки вони не сплачують експортне мито на готову продукцію, їм вдасться купувати сировину за більш привабливими цінами, ніж ті, що пропонують трейдери з урахуванням митних зборів, стверджують представники агроринку.

За оцінками голови Центру досліджень продовольства та землекористування KSE Олега Нів'євського, в разі введення мита на ріпак переробники зможуть отримати вигоду в розмірі близько 1,3 млрд грн, на сою - 4,4 млрд грн.

Що стосується фермерів, то введення 10% мита на експорт ріпаку може призвести до збитків у розмірі 7,6-7,7 млрд грн, відповідно до оцінок експертів. Щодо сої, ці втрати можуть бути ще значнішими — 9,1-9,3 млрд грн.

У той же час, бюджетні надходження від мита на сою та ріпак можуть скласти приблизно 11 мільярдів гривень. Проте загальні фінансові показники виглядають менш оптимістично: чисті економічні витрати для держави, згідно з оцінками Нів'євського, коливатимуться в межах від 280 до 670 мільйонів гривень.

У 1999 році урядом було запроваджено 23% мито на експорт насіння соняшника. Метою було обмежити вивезення сировини та стимулювання внутрішньої переробки. Однак через недосконалість законодавства, які дозволяли обходити мито, експорт насіння тоді навіть зріс.

Після того, як у 2001 році урядові чиновники закрили всі можливі лазівки, обсяги експорту суттєво скоротились. Пізніше, після вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ) у 2008 році, мито було поступово знижено до 10%.

Після впровадження експортного мита на соняшник обсяги внутрішньої переробки цієї культури зросли в дев'ять разів протягом наступних 17 років, а експорт збільшився в двадцять разів. У 2022 році Україна стала лідером у експорті соняшникової олії, забезпечуючи близько 50% світового ринку. У маркетинговому році 2023-2024 країна залишалася провідним світовим експортером, незважаючи на труднощі, пов'язані з війною.

Аналогія з соняшником слугує основним історичним обґрунтуванням мита на сою та ріпак. Разом із тим, довгострокові наслідки виявилися неоднозначними: на ринку сформувалася висока концентрація переробних потужностей у руках кількох великих компаній, з перерозподілом прибутку від фермерів до переробників.

Крім того, фермери без власної переробки через митний бар'єр змушені були продавати насіння дешевше, ніж могли б на світовому ринку, і втратили конкурентну перевагу у зовнішній торгівлі.

Одночасно, введення мита забезпечило переробні підприємства стабільним і доступним ресурсом. У наступних роках це сприяло розширенню виробництва, а площі, засаджені соняшником, збільшувалися відповідно до потреб переробників.

Отже, експортне мито на соняшникове насіння суттєво позначилося на прогресі переробної промисловості та експортних можливостях України, проте водночас спричинило структурні дисбаланси в аграрному секторі, що вигідні переробникам.

Експортні мита, хоч і мають на меті стимулювати внутрішню переробку, можуть призвести до того, що частина фермерів буде змушена скоротити посівні площі під сою та ріпак, оскільки ці дві культури можуть стати менш вигідними для реалізації. Крім того, мито штовхає їх у непряму цінову залежність від великих переробників в Україні.

Ці учасники можуть отримати вигоду від поточної ситуації, оскільки матимуть можливість купувати сировину за нижчими цінами, ніж ті, що пропонуються трейдерами фермерам для експорту. Це дозволить їм підвищити свої прибутки та забезпечити себе частиною сої та ріпаку, які вирощують дрібні та середні господарства.

Ситуація з новими митами для переробної промисловості нагадує ковток свіжого повітря, особливо в умовах, коли в Україні реалізується будівництво щонайменше 11 нових олійних заводів, а існуючі потужності з переробки соняшнику використовуються менш ніж на дві третини. Як зазначила асоціація "Укроліяпром", основною причиною цього є непередбачувана пропозиція сировини від аграріїв та концентрація уваги експортерів на зовнішніх ринках для ріпаку та сої.

Згідно з інформацією, наданою Жемердеєвим, загальні виробничі можливості для обробки олійних культур становлять близько 22 мільйонів тонн, тоді як прогнозований обсяг виробництва досягає приблизно 20,5 мільйонів тонн. При цьому потужності заводів, що займаються переробкою сої, працюють на рівні майже 50%, тоді як ріпак переробляється на 20%.

У 2024/25 маркетинговому році Україна виробила 9,7 млн тонн сої та ріпаку, третина якого пішла на експорт - майже 3,8 млн тонн та 3,2 млн тонн відповідно. Після початку дії мит частина цього об'єму може піти на довантаження олійних заводів.

Окрім цього, компанії-переробники, такі як Kernel, що є найбільшим виробником олій в Україні, часто володіють земельними ділянками, на яких вирощують культури для своїх виробничих потужностей. Вони мають можливість безмитно експортувати сою та ріпак, користуючись власними логістичними рішеннями, а також займаються переробкою, закуповуючи сировину у фермерів без потреби в логістичних витратах.

Історія з соняшниковим митом 1999 року, яке згодом стало імпульсом для великомасштабної переробки та суттєвого зростання експорту соняшникової олії, слугує яскравим прикладом впливу держави на розвиток аграрного сектора. Проте сьогодні постає питання: чи може цей механізм бути ефективним для інших культур, таких як соя та ріпак, або ж він лише поглибить проблему концентрації ринкових сил у руках великих гравців?