Стефанішина зазначила: "Ми маємо чіткі терміни для підготовки до вступу в ЄС - це 2027 рік". Це її перше інтерв'ю після звільнення.
Однією з несподіванок під час ротації уряду у липні 2025 року стала заміна віцепрем'єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
До Ольги Стефанішиної, як вважають, є добре персональне ставлення з боку президента, а ефективність її роботи на напрямку ЄС має одностайну позитивну оцінку і з боку експертів, і від інших гравців у чинній владі.
Дехто намагався пов'язати це з публічними скандалами, які оточували її останнім часом, починаючи від розслідування щодо можливих зловживань, в яких фігурував її колишній чоловік, і завершуючи провальним відео в TikTok. Однак ситуацію ще більше ускладнив той факт, що Зеленський ухвалив рішення призначити її куратором у сфері відносин зі США, що, без сумніву, суперечило версії про покарання.
Розмова з "Європейською правдою" стала першим інтерв'ю Стефанішиної в її новій ролі. Ми почали спілкування, коли вона ще виконувала обов'язки віцепрем'єра (тому зустріч відбувалася в її урядовому кабінеті), і під час бесіди надійшла новина про її звільнення, а також про призначення Тараса Качки на цю посаду.
Сама Стефанішина підтвердила, що її перехід на нову посаду був запланований, але на деякий час пізніше. Однією з причин її відставки в даний момент є те, що партнери з ЄС не готові ухвалити рішення, на які розраховує Київ.
Детальніше про це, а також про майбутні кроки у сфері євроінтеграції, досягнуті результати і, безумовно, про звинувачення, що висувалися на її адресу, читайте в нашому інтерв'ю.
По-перше, коли саме ви отримали інформацію про своє звільнення з посади?
Офіційні переговори розпочалися за кілька днів до моменту, коли президент повідомив про своє рішення призначити Юлію Свириденко на пост голови уряду.
Але насправді ці дискусії почалися раніше. Тоді президент повідомив, що він розглядає мене як кандидата на посаду посла в Сполучених Штатах.
Проте спершу існувала концепція, що ви будете представником при Європейському Союзі, чи не так?
Ні, мені ніхто не висловлював таку пропозицію, це питання не обговорювалося.
Окрім цього, сама концепція вашого виходу з посади віцепрем'єрки та лідерства в переговорах з ЄС не є новинкою. Яка ж причина цього рішення?
На мою думку, ситуація сталася через те, що європейські інституції продемонстрували свою нездатність активізувати зусилля та ухвалити рішення про старт першого етапу переговорів щодо вступу до ЄС. Хоча основна політична робота виконана, інституційна структура вже сформована, а перший етап переговорів у форматі скринінгу ми пройшли досить успішно, однак немає жодної політичної визначеності щодо термінів відкриття навіть цього початкового кластеру перемовин.
Два тижні тому я брала участь у делегації з президентом у Данії. Перед цим відбулися зустрічі в Гаазі, на яких ми витратили кілька годин на обговорення можливих заходів. Однак ми усвідомили, що наразі в Європейському Союзі немає єдності у політичних поглядах щодо цього питання.
Все це стало підставою вважати, що на цьому етапі моя робота у США буде потрібніша Україні.
Отже, давайте відкладемо розмови про Європейський Союз на потім, а тепер зосередимося на Сполучених Штатах. Президент обрав вас своїм спеціальним представником у США. Що саме передбачає ця роль? Це абсолютно новий етап в історії незалежної України.
Однак сам по собі титул "уповноваженого президента" не є новим, адже існує кілька осіб, які виконують цю роль в різних сферах.
Володимир Олександрович наполегливо рекомендував, щоб моє фізичне відрядження до США стартувало якомога раніше. Насправді, він мав на меті, щоб я приступила до виконання обов'язків негайно, вже в цей момент.
Попри численні обговорення щодо можливості відкласти відкриття першого етапу переговорів до поїздки в США, його позиція залишалася незмінною – розпочати нові зусилля негайно. Таким чином, виникла концепція, що під час отримання агреману від США та проходження всіх необхідних процедур для призначення посла я виконуватиму свої обов'язки в цьому статусі.
Чи можемо бути впевнені, що Сполучені Штати Америки нададуть свій агреман?
Тепер, у моїй новій ролі, я повинна бути уважною у своїх висловлюваннях, тому хочу зазначити наступне: всі прізвища, які згадувалися в ЗМІ, включаючи моє, були передані американській адміністрації, і жодних заперечень стосовно кандидатури Стефанішиної не було висловлено.
Отже, глава держави обрав саме мою кандидатуру для підтримки.
Які цілі висунув Зеленський у співпраці зі США?
Президент прагне зміцнити кілька ключових напрямків. По-перше, мова йде про реалізацію так званої "мінеральної угоди". По-друге, необхідно створити ефективний механізм закупівлі озброєння з США.
Станом на сьогодні ми отримали обнадійливий сигнал від Сполучених Штатів, що вони готові постачати зброю Україні. Крім того, інші країни НАТО та держави ЄС підтвердили свою готовність виділити кошти для закупівлі цієї зброї. Моя задача полягає в тому, щоб забезпечити успішну реалізацію цього проєкту.
До речі, мій попередній досвід виявиться корисним для встановлення співпраці між країнами ЄС та НАТО і Сполученими Штатами в контексті цих закупівель. Крім того, це допоможе роз'яснити американцям, що таке Європа.
Звичайно, це далеко не всі виклики. Безперечно, виникнуть питання щодо НАТО, а також співпраця з Конгресом та багато іншого...
Те, що ви зазначили, стосується функцій посла. Отже, чи можна вважати, що в США у нас буде два фактичних посли? Оксана Маркарова виконуватиме роль посла, а ви будете "уповноваженою"?
- Ні. Як пояснив президент цей статус я маю на період, поки не завершаться процедури, пов'язані з призначенням мене послом.
Повертаючись до задач на посаді: я очікую і додаткових доручень від президента. Ми також детально координуємося з Андрієм Єрмаком, тому що він - основний "файлхолдер" у цій сфері…
На даний момент моя основна мета - провести консультації з українським парламентом, новою прем'єркою, керівниками державних компаній та командою президента. Це потрібно для того, щоб, коли я вирушу до Сполучених Штатів, у мене був чітко сформульований план дій. Як кажуть в Одесі, я хочу мати ясне уявлення про перші 10-20 кроків, які необхідно зробити в Вашингтоні.
Я також наголошу: мені пощастило з тим, що на посаді посла - якщо все буде добре - я заміню Оксану Маркарову, яка є надзвичайно ефективною, потужною, системною людиною, яку я безмежно поважаю і яка має великий авторитет у системі.
Моя задача - лише збільшити, розширити і надати нового дихання відносинам з США. Щоб Україну чули, Україну бачили, про Україну знали.
Ви згадали НАТО серед завдань США. Минулого тижня спецпредставник Трампа Кіт Келлог у своєму виступі акцентував, що основним аспектом мирного врегулювання має бути суверенітет України. А суверенітет, в свою чергу, означає право на вибір, включаючи зовнішньополітичні рішення. Чи вказує це на те, що США починають усвідомлювати, що свобода вибору безпекової інтеграції України є необхідною умовою для досягнення миру в майбутньому?
- Відповім так:
Слона слід споживати по частинах, і почати краще не з хвостика.
Ці питання, що стосуються вступу в НАТО, безумовно важливі і зрозумілі для нас. Проте на сьогоднішній день у відносинах з Вашингтоном основну увагу приділяють обговоренням питань озброєння та залученню США до процесу мирних переговорів.
Проте наша позиція залишається незмінною. Коли настане момент для обговорення цього питання, я переконана, що ми будемо підходити до нього з погляду на те, що демократія є правом нації обирати найкращі рішення для себе.
Як довго ви обіймаєте посаду віцепрем'єрки, відповідальної за євроінтеграцію?
- П'ять років і місяць.
- Не візьмуся порахувати все, що змінилося.
Спочатку обговорювалося, що партнери повинні визнати "європейську ідентичність" України…
- …А тепер ми маємо рішення про формальний старт переговорів про вступ України до ЄС, але не почали їх фактично. Який пункт із цих численних змін ви вважаєте найбільшим особистим досягненням? Яким є політичне legacy віцепрем'єрки Стефанішиної?
- Не думаю, що можу назвати якийсь один пункт.
Це надзвичайно важливий особистий досвід. Я вважаю за велику привілей бути частиною цього процесу під час повномасштабної війни. Я докладала всіх зусиль і використовувала всі свої можливості, і результати виявилися вражаючими.
П'ять років тому, коли я зайняла посаду віцепрем'єрки, я ще не мала значного політичного досвіду. У мене був професійний фон і певний кар'єрний шлях. Я пишаюся тим, що протягом цих п'яти років мені вдалося налагодити політичні зв'язки як з парламентом, так і з президентом особисто. Хоча життя в уряді протягом п'яти років є справжнім випробуванням, мені вдалося забезпечити ефективну взаємодію та координацію з усіма міністрами і побудувати міцні стосунки з прем'єр-міністром.
Все це дозволило врешті-решт здобувати важливі для України рішення, забезпечити незворотність членства України в НАТО, здобути статус кандидата у ЄС і розпочати перші етапи вступних переговорів - і отримувати підтримку в парламенті для тих рішень, які для цього були необхідні.
Я вважаю своєю досягненням ту систему політичних комунікацій, яку мені вдалося створити для цього, залишаючись вірним курсу на європейську інтеграцію та своїм принципам. Можна сказати, що я інфікував багатьох інших членів нашої політичної команди вірою в наше європейське майбутнє.
Зазначу, що в цьому випадку я згоден: депутати "підхопили" цю тенденцію лише за останні рік-два. Раніше в парламенті було значно більше скептицизму щодо України, ніж ентузіазму.
З самого початку я вважала, що монобільшість відкриває нові горизонти. Особливо враховуючи, як у попередньому складанні парламенту постійні конфлікти та революційні настрої заважали навіть приймати елементарні закони. Коли "Слуга народу" зайняла свої місця в парламенті, туди потрапили люди з різних сфер: бізнесу, громадського сектору, з політичним досвідом або навіть без нього. Їх потрібно було об'єднати спільною метою.
Я вважаю, що євроінтеграція може стати важливим об'єднавчим чинником.
Але насправді, все перевернулося після нашої заявки на вступ до Європейського Союзу. Коли в березні 2022 року лідери ЄС висловили свою підтримку, з'явилася реальна можливість здобути статус кандидата. У парламенті стало ясно, що часом суперечки щодо певних норм можуть виявитися зовсім незначними.
Чи є щось, що стосується Угорщини?
На мою думку, ситуація з Угорщиною не є чимось, що можна вважати "невдалим".
Для нас став важливим досвідом момент, коли ми "увійшли в стратосферу" Європейського Союзу, адже врешті-решт усі в ЄС усвідомили: "О, українці вже серед нас, вони справді стають частиною Європи".
Саме в той момент ми почали зазнавати найзначніших ударів від сусідніх держав.
Це стало для нас неймовірним розчаруванням і глибоким болем. У розпал війни, коли триває повномасштабне вторгнення, виникають питання, пов'язані з торгівлею.
Отже, у формі множини - від "сусіди".
Отже, цей досвід виявився важливим, адже навчав нас, що найгірший крок — це ображати або конфліктувати з нашими сусідами.
Ми впровадили принцип "безумовної любові".
Отже, ми усвідомлюємо, що політики змінюються, вибори відбуваються і закінчуються, однак зв’язки повинні формуватися незалежно від обставин.
У відносинах з Угорщиною, я впевнена, ми зробили дуже багато. Просто порядок денний - трошки інший.
Серед невдач, які варто відзначити, слід згадати про те, що не вдалося розпочати вступні переговори. Європейські чиновники продовжують стверджувати, що Україна відкриє всі шість кластерів до кінця року, і існували сподівання, що перший кластер буде відкрито вже найближчими днями, але цього, на жаль, не сталося.
- Та я не погоджуся, що тут щось не вдалося саме мені. Ми зробили все необхідне.
Крім того, поки не настало 31 грудня 2025 року, не можна говорити, що ми не досягли цієї мети. У будь-який день ми можемо відкрити кластери. Це може бути одна конференція, на якій ЄС відкриє всі шість кластерів одночасно.
Поза тим, я вважаю, що європейським інституціям неможливо пробачити те, що вони разом з державами-членами досі не знайшли шлях для ухвалення цього рішення.
В "ЄвроПравді" з'явилася інформація про те, що на цьому тижні Європейський Союз планував зробити цей крок, але в результаті це не було реалізовано. Чи це відповідає дійсності?
- На додаток те, що відбувалося з підготовкою такого рішення цього тижня, посприяло тому, що президент підтримав мою кандидатуру на посла у Сполучених Штатах.
Дійсно, ми доклали всіх зусиль для того, щоб у п'ятницю, 18 липня, це рішення (щодо початку переговорів за першим кластером. - ЄП) було реалізовано. Ми взаємодіяли з офісами керівництв Європейського Союзу, Європейською комісією та міністрами держав-членів ЄС. У цьому процесі працювали не лише я, а й Андрій Сибіга та Андрій Єрмак.
Ми усвідомлювали, що таке рішення може бути прийняте, і вклали всі можливі зусилля в цей процес. Зробили все, що було в наших силах. Проте врешті-решт стало очевидно, що це рішення не буде реалізовано. Схоже, що в рамках Європейського Союзу не вистачило якогось важливого політичного чинника.
Вважаю, що ця оповідь стала важливим фактором, який вплинув на остаточне рішення президента. У ситуації, коли в ЄС відсутній політичний елемент, доцільно зосередити мої зусилля на співпраці зі США.
Щодо створення кластерів, важливо, щоб президент налагодив діалог з європейськими керівниками. Необхідно активізувати дипломатичні зусилля, і в цьому контексті Андрій Іванович (Сибіга. - ЄП) зможе продовжити просувати це питання на рівні держав-членів.
- Ви очолюєте делегацію України для переговорів про вступ до з ЄС - отже, тепер виходите з цих переговорів. Що це означає?
Інфраструктура для проведення переговорів щодо вступу вже налагоджена і функціонує ефективно. За кожним напрямом перемовин закріплено відповідального переговірника. Навіть зміни у структурі міністерств, такі як їх об'єднання чи поділ, не повинні суттєво вплинути на роботу цих груп.
Отже, сьогодні європейська інтеграція являє собою масштабний і організований процес, і я переконана, що ця модель буде ефективною.
Кожна група складається з урядовців, експертів і народних депутатів. До речі, через це хтось завжди виконує роль "вартового пса" у процесі, і це мені не раз допомагало. Бувало, що урядові переговорники "не дотягують", але не визнають проблем і продовжують казати, мовляв, "все добре" - і тоді або народні депутати, або експерти підсвічували проблемні питання.
А підготовча робота до змістовних переговорів майже завершена. Минулого тижня ми завершили скринінг по четвертому кластеру, по решті зроблено багато роботи. Фактично лишається тільки отримати оцінки Європейської комісії по кожному кластеру, і відкривати перемовини.
Дізнався, що уряд паралельно працює над своїм проектом — національною програмою адаптації українського законодавства до норм ЄС. Цей документ не лише визначить необхідні зміни для України, але й встановить терміни їх реалізації. Які часові рамки ви передбачаєте для досягнення готовності України до вступу в Європейський Союз?
- Та навіть зараз усі зобов'язання, які ми на себе беремо в рамках переговорного процесу без перехідних періодів, обмежувалися терміном кінець 2027 року. Тобто у нас є 2025-26 рік на розробку рішень і 2026-27 рік на ухвалення.
Так, ви праві, ми зараз готуємо програму адаптації, де це має бути відображено. У нас запущений великий проєкт Європейського Союзу Ukraine2EU, який допомагає в цьому. Є експерти, є методологічна база, є напрацювання.
Як тільки Єврокомісія надасть звіти по кожному з кластерів, ми зможемо затверджувати цю програму поступово, розглядаючи кожен напрямок окремо.
Коли буде затверджено програму? Багато чого залежить від внутрішньої політичної ситуації та угод з парламентом стосовно європейської інтеграції. Важливо, чи виникне запит на те, щоб реалізацію програми зробити пріоритетною. Проте я не маю підстав вважати, що цілі можуть стати менш амбітними.
- Отже, якими є наші цілі?
- Відкрити всі кластери в 2025 році. Завершити зміну законодавства, щоб воно повністю відповідало праву ЄС - до кінця 2027 року.
В останні тижні в засобах масової інформації прозвучали обвинувачення на вашу адресу. Як ви до цього ставитеся?
- Я думаю, найбільшим благословенням у моєму житті є те, що я серйозно ставлюся до стосунків між людьми і, в принципі, завжди відкрита до спілкування.
В обставинах, коли раптово для мене з'явилася така цілеспрямована увага… Така інтенсивна фокусування на моїй особі… Можливо, це було пов'язано з тим, що я стала на чолі Міністерства юстиції, що, без сумніву, зіграло не останню роль.
Наразі я отримала чимало відомостей про причини такої пильної уваги до моєї особи. Виявилося, що під моїм житлом протягом тривалого часу знаходилися різні особи, які спостерігали за тим, як я виходжу, заходжу та заїжджаю. Я маю детальне уявлення про те, що відбувалося, але поки що не готова це обговорювати.
Поза тим, я вважаю, що всі ці події дали мені можливість продемонструвати, що мені немає чого приховувати. Коли з'явилася історія про місця мого проживання, команда "Бігус.інфо" звернулася за коментарем, і я вирішила запросити їх до мене додому, показала, що це дійсно те місце, де я зараз проживаю. Я показала всі документи, всі матеріали, дані з податкової.
До речі, я зараз готую нові декларації, пов'язані зі звільненням та призначенням на нову посаду (ЄП), у яких вкажу свою адресу проживання.
Так, мені не надто комфортно відкрито зізнаватися, що я живу в батьківській квартирі. Але для мене важливо знати, що я залишалася вірною своїм принципам. У мене немає жодних розкішних маєтків в Іспанії або навіть старого "Гелендвагена", оформленого на бабусю.
Також у декларації будуть суттєві зміни в майновому стані. Бо якраз в день мого звільнення я продала земельну ділянку, яка мені належала з 2007 року (Прим.: в декларації Стефанішиної дійсно є ділянка 10 соток у селі Нерубайське під Одесою), це вивільнило кошти, на які я тепер можу розраховувати протягом певного часу.
- Є також кримінальні справи, які порушені проти вас або щодо вас. Це не є перепоною для роботи в Сполучених Штатах Америки?
Хочу підкреслити, що Спеціалізована антикорупційна прокуратура внесла корективи у свою комунікацію. Ця ситуація стосується конкретної агенції, а саме АРМА. Це не справа, спрямована проти мене, і моє ім'я згадується лише у зв'язку з розслідуванням, проведеним Михайлом Ткачем для "Української правди".
Я готова до обговорення цього питання і хочу акцентувати увагу на тому, що я не маю жодного зв’язку з бізнесом чи діяльністю мого екс-чоловіка.
І я - хоча й мала таку можливість - але принципово не намагалася дізнатися, що відбувається в АРМА, про що йдеться в розслідування НАБУ, якими є деталі. Бо я не хочу знати тих речей, до яких я не маю ніякого стосунку.
- А колишній чоловік?
Я розлучилася зі своїм екс-чоловіком вже вісім років тому, у 2017-му.
Ми підтримували з ним зв'язок, оскільки він для мене має один-єдиний офіційний статус: це батько моїх дітей. Тому саме стосовно дітей ми підтримували стосунки.
Проте, після публікації розслідування на УП, він більше не з'являвся у нашому житті.
Існує також давня справа, пов'язана з Оленою Лукаш, яка наразі розглядається в суді. А ви тим часом вирушаєте до США.
- По ній триває судовий процес. Я беру участь у всіх засіданнях у форматі онлайн.
Моя точка зору дуже чітка і послідовна. Мова йде про події, що відбулися більше десяти років тому, коли мені було 28 років, і я не планувала серйозно займатися кар'єрою. Все, що міститься в документах, наданих суду, підтверджує, що я виконувала свої обов’язки, дотримувалась законодавства та виконувала урядові рішення. Я не була частиною жодних органів, які відповідали за закупівлі чи розподіл фінансів; моя діяльність була виключно пов’язана з бюрократичними процесами, і я повернулась з декретної відпустки вже після того, як цей процес був повністю налагоджений. Я впевнена в своїй позиції.
Головне, що я, перебираючись до США, продовжую працювати в державному управлінні і залишаюсь невід’ємною частиною своєї країни. Я не зникаю, а тому не бачу жодних ризиків у цій ситуації.
Інтерв'ю взяв Сергій Сидоренко,
