"Під час свого дитинства я стрибала з мостів, зв'язавши ноги. Українська альпіністка поділилася спогадами про свої ризиковані ігри."

Альпіністка зізнається, що тоді у неї не було потягу до гір, однак екстремальні розваги завжди притягували її. Ірина часто ходила на недобудовані будинки, переходила між поверхами по тонких дошках, а в дорослому віці стрибала з мосту з прив'язаними ногами.

Цікаво, що під час свого першого підкорення Говерли Галай не усвідомлювала, навіщо це робить, але, як вона згодом зазначила, саме в той момент розпочалася її пригода з гірськими вершинами.

Ірина захопилася альпінізмом після програної суперечки на роботі у відділі маркетингу нафтової компанії. Колега поставив їй завдання піднятися на Казбек у Грузії -- згаслий вулкан і найбільш східний п'ятитисячник Кавказу. Ірина це зробила і відтоді закохалася в гори.

У 2014 році спортсменка підкорила Кіліманджаро, а вже через два роки зійшла на вершину Евересту (8 849 м) -- найвищу точку планети. У 2021-му Галай здолала К2 (8 611 м).

У дитинстві ви відчували пристрасть до підкорення вершин чи до гірських пейзажів?

Ні, зовсім ні. У мене ніколи не було особливого бажання підкорювати гори чи підніматися на вершини. Хоча я виросла в Закарпатті, де щороку взимку ми каталися на лижах, і вже з шести років впевнено почала відчувати себе на лижній трасі, захоплюючись красою засніжених Карпатських хребтів... Але думка про піші прогулянки в гори ніколи навіть не приходила мені в голову.

Більше скажу: мій перший похід на Говерлу був для мене справжнім викликом. Було важко і фізично, і ментально. Я щиро не розуміла, навіщо це все: куди ми йдемо, що там на тій вершині. Було багато сумнівів і внутрішнього опору. І, напевно, саме з цього непорозуміння й почалася моя справжня історія з горами.

Чи мали ви досвід чогось надзвичайно екстремального в дитинстві, наприклад, підіймалися на високі дерева або досліджували дахи?

Безперечно. Моє захоплення адреналіном виникло ще в дитинстві, але я усвідомила це лише в зрілому віці. Це розуміння приходить із досвідом: коли починаєш усвідомлювати, що страх, якщо його тримати під контролем, не є ворогом, а швидше, інструментом. Його можна не лише подолати, але й перетворити на джерело сили.

У своєму дитинстві я була тією дівчинкою, яка перша піднімалася на недобудови, переходила з одного поверху на інший по вузьких дошках, не замислюючись про небезпеку. Мені це приносило задоволення. Ці моменти дарували відчуття активності, пришвидшеного пульсу та справжнього "тут і зараз".

А вже дорослою я стрибала з мостів із прив'язаними ногами, знаючи, що система безпеки працює. Але саме поєднання виклику, страху й довіри до себе завжди дарувало мені найсильніші емоції.

-- Яке найсмішніше або найдивніше захоплення у вас було в дитинстві?

О, це дуже смішно, але моєю першою справжньою музичною пристрастю був американський реп. Уявіть: Закарпаття, початок 2000-х, супутникова антена на даху, і в мою кімнату "ловить" MTV Black, VIVA, американський MTV. А там -- 2Pac, Notorious B.I.G., DMX, Емінем... Я буквально залипала на цій культурі.

Я так захопилася, що почала носити вільний одяг, невтомно слухала реп, вивчала всі тексти пісень Емінема напам'ять і щиро поринала в цей вайб. Це було по-справжньому смішно, мило та щиро. Ця пристрасть супроводжує мене й досі. Коли випадково чую треки з тих часів, це завжди викликає в мені внутрішній камбек у дитинство. І це приносить мені радість.

Раніше ми повідомляли, що перша українка, яка досягла вершини Евересту, відчуває сором за те, як ставилися до її однолітків у навчальному закладі.