Суд признал законным начисление пени в размере 8,9 миллионов гривен за несоблюдение сроков расчетов в области внешнеэкономической деятельности.

Налоговая служба в Одесской области сообщает, что суд подтвердил законность начисления пени в размере 8,9 миллионов гривен за нарушение сроков расчетов во внешнеэкономической деятельности.

Відзначено, що 13 листопада 2024 року П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалив рішення, яким підтримав апеляцію Державної податкової служби в Одеській області. Суд скасував попереднє рішення Одеського окружного адміністративного суду та виніс нове, відмовивши Товариству у задоволенні позову повністю.

Контролюючий орган здійснив позапланову виїзну перевірку ТОВ з метою оцінки дотримання валютного законодавства. За підсумками перевірки, що відбулася 3 липня 2023 року, було складено акт, а також прийнято рішення, яке оскаржується, про накладення штрафу в розмірі 8 997 тисяч гривень.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ п.п.1, 3 статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 №2473-VIII (із змінами, далі - Закон №2473-VIII), при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з нерезидентом (Швейцарія) в частині недотримання встановлених термінів розрахунків за експортним контрактом від 15.01.2021 на загальну суму 291700 євро.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не погодилася з висновками суду першої інстанції та вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Аналізом норм Закону №2473-VIII (ст. 11, ст. 13), Податкового кодексу України (пп. 19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1, пп.54.3.3 п.54.3 ст.54)

Відповідно до частин 1 та 3 статті Закону України "Про валюту і валютні операції", Національний банк України уповноважений визначати максимальні терміни для проведення розрахунків за експортними та імпортними операціями з товарами.

Постановою Правління Національного банку України від 24.02.2022 року за № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" встановлено граничні строки розрахунків, а саме пунктом 142 встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Частиною 5 статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Судом першої інстанції встановлено, що кількість днів прострочення дебіторської заборгованості за контрактом від 03.12.2021 становить 147 днів, що фактично визнається учасниками справи.

Щодо аргументів платника про існування форс-мажорних обставин, суд висловив таку думку.

У шостій частині статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" зазначено, що якщо виконання договору, згідно з частинами другою або третьою цієї статті, призупиняється через виникнення форс-мажорних обставин, то термін розрахунків, що визначається відповідно до першої частини цієї статті, а також нарахування пені, яке регулюється п'ятою частиною цієї статті, призупиняються на весь період дії форс-мажорних обставин. Вони поновлюються з наступного дня після завершення цих обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Отже, шоста частина статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" надає довідці (сертифікату) торгово-промислової палати статус преюдиційного доказу у спірних ситуаціях. Цей документ вважається достатнім для підтвердження наявності форс-мажорних обставин у конкретному випадку, без потреби надавати додаткові докази чи документи під час перевірок або при оскарженні результатів у судовому порядку.

Суд підкреслює, що лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, на який посилається ТОВ, носить лише інформаційний характер і не може вважатися сертифікатом у контексті відповідних положень закону. При цьому, цей лист не є документом, виданим за запитом конкретного суб'єкта, який зазнав певних форс-мажорних обставин, оскільки не містить ідентифікаційних ознак конкретного договору, виконання зобов'язань за яким стало неможливим через ці обставини.

Згідно з українським законодавством, зокрема Законом "Про валюту і валютні операції", для підтвердження виникнення форс-мажорних обставин необхідно надати сертифікат (довідку). У цьому документі повинно бути зазначено не лише про наявність обставин непереборної сили, а й про те, що ці обставини є форс-мажорними у контексті конкретного випадку, такого як договір, зобов'язання або операція.

Враховуючи наведене, а також відсутність у позивача необхідного документа, що підтверджує існування форс-мажорних обставин, суд ретельно проаналізував аргументи ТОВ в цій сфері.

Зазначені висновки суду узгоджується із висновками щодо застосування норм права, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року (справа № 620/14203/23).

Щодо посилання ТОВ на норми пункту 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та їхнє твердження про те, що контроль за дотриманням термінів розрахунків в іноземній валюті покладено на податкові органи, це, на їхню думку, свідчить про призупинення перебігу термінів для таких розрахунків.

Суд підкреслює, що Податковий кодекс України регулює відносини у сфері оподаткування, зокрема, надає вичерпний список податків та зборів, які справляються в країні, а також визначає порядок їх адміністрування. Він охоплює категорії платників податків і зборів, їхні права та обов'язки, а також компетенцію контролюючих органів, повноваження і зобов'язання посадових осіб під час адміністрування податкових платежів, включаючи відповідальність за порушення податкових норм.

Закон України "Про валюту і валютні операції" встановлює правові основи для проведення валютних операцій, регулювання валютного ринку та нагляду за валютними операціями. Він визначає права та обов'язки учасників валютних угод та уповноважених організацій, а також передбачає відповідальність за порушення валютного законодавства, що робить його спеціальним нормативним актом у випадках спірних правовідносин.

При цьому, при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis, відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постанові від 29 січня 2019 року (справа №807/257/14).

Окрім цього, Європейський суд з прав людини також підкреслює значущість норм lex specialis у своїх рішеннях, зазначаючи їх перевагу над загальними нормами (п. 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії", заява № 7888/03).

Більш того, частинами першою - третьою статті 3 Закону України "Про валюту і валютні операції" передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

У цих умовах апеляційна скарга позивача не була задоволена, а оскаржене рішення залишилося в силі.