Суперечливі "оманські" добрива знову прибувають до нашої країни: Лукашенко проявляє інтерес до цих схем (Володимир Сонюк)
Ознайомившись з цим матеріалом, що належить Ігорю Мосійчуку:
Поки самопроголошений лідер сусідньої Білорусі Олександр Лукашенко пропонує Оману заснування компанії з виробництва добрив під час свого нещодавнього візиту до цієї країни, українські бізнесмени вже активно реалізують "відкатану" схему із залученням оманських документів, незважаючи на широкий суспільний резонанс і пильну увагу з боку правоохоронних органів.
На вітчизняному ринку досі триває резонансний скандал, пов'язаний із сумнівною партією карбаміду (сечовини) обсягом 25 тисяч тонн, що була імпортована через Оман. Проте 5 грудня великий балкер AL MAQAM, здатний перевозити до 63 тисяч тонн насипних вантажів, вийшов з вод Оману з терміналу Qalhat LNG і прямує до українського порту Чорноморськ, ймовірно, з новою партією карбаміду. Очікується, що судно прибуде 20 грудня.
В Омані функціонують декілька реальних виробників мінеральних добрив, які не обмежуються лише продажем своєї продукції. Ця країна здобула популярність на міжнародному ринку завдяки ролі центру з "відбілювання" іранської сечовини. Чи можемо ми сумніватися в тому, що постачальники добрив з Росії та інших країн, які підпадають під санкції, скористаються можливостями "оманського сервіс-центру"? Цікаво, що в кінці листопада та на початку грудня 2025 року Оман відвідав Лукашенко, який висловив пропозицію про створення спільного підприємства з Оманом і Алжиром у сфері виробництва мінеральних добрив.
Зазвичай схема "відбілювання" виглядає так: судно наближається до узбережжя Оману, може зайти в порт, а незабаром вимикає AIS-транспондер і прямує за сечовиною до Ірану. Після свого повернення під Оман геолокація активується, а власник отримує підроблені документи.
Відстеження маневрів AL MAQAM поблизу узбережжя Оману в середині листопада повністю відповідає зазначеній схемі.
Схема була протестована наприкінці цієї осені, коли в останні дні жовтня в Україну надійшла перша партія товару. Продавцями тоді виступили маловідомі на міжнародному ринку компанії Petrochem Derivatives and Trading SPC та дубайська Ognis Trading LLC, а отримувачем вантажу стала українська фірма ТОВ "Імпорт Сіті Хаб". З часом справжній постачальник вийшов на поверхню. Ним виявилася група компаній "В Агро" / "Агровєра", заснована Михайлом Вороничем та Артемом Дегтяром, разом з АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грааль"".
Операція мала всі ознаки класичної контрабанди. Крім "липового" походження, партія була розмитнена з неймовірно низькою навіть для Ірану вартістю $350 на умовах доставки в український порт. Враховуючи це учасники ринку натякають на походження вже з безпосередньої країни-агресора. Низька вартість дозволяє ухилитися від частини податків, знизити мито.
Якщо правоохоронні органи зуміють довести справу щодо сумнівного карбаміду до логічного завершення і продукт буде беззаперечно визнано контрабандою, його вилучать з усіх місць, де б він не знаходився, незалежно від кількості перепродажів. Звичайно, різні маніпуляції, такі як зміна упаковки, зміна назви товару або введення покупців в оману щодо його походження, ускладнюють процес відстеження. Проте, більшість українських дистриб'юторів добре усвідомлює всі ризики та прагне уникати співпраці з "оманським" карбамідом.
Відповідно до зволікання правоохоронних органів, безпринципні ділки відчувають себе впевненіше, а надзвичайні прибутки, як видно, лише підсилюють їхні апетити. Нещодавно виявлене судно вже перевозить партію вдвічі більшу за попередню. Контрабандисти сподіваються, що низька ціна дозволить їм швидко реалізувати навіть великі обсяги товару, перекладаючи ризики на покупців. Про етичні аспекти такої торгівлі, звісно, мова не йде.
