Світ може обійтися без російських атомних реакторів. Як Україні вдалося зберегти свою ядерну енергетику — інтерв'ю з експертом.

Угода на придбання болгарських реакторів опинилася під загрозою, а політичні та корупційні ризики в Україні зростають. У той же час Китай і Південна Корея активно завойовують ринок обладнання для атомних електростанцій. Якою повинна бути стратегія України після неминучого відходу від російських технологій?

Болгарія відмовляється продавати Україні російські реактори для будівництва нових енергоблоків або намагається підвищити ставки. Тим часом світ стрімко змінюється: технологічні гіганти активно шукають потужні джерела енергії для своїх дата-центрів, а вугільні ТЕС поступово закриваються. Політичний вплив країни дедалі більше залежить від наявності власної атомної програми. Китай будує атомні станції за шість років, а Південна Корея виграє тендери по всьому світу, поки ЄС і США витрачають десятиліття й мільярди на нові проєкти. Україна через війну обмежена лише розробкою проектів і підготовкою кадрів для післявоєнного майбутнього.

Як трансформується глобальний ринок ядерної енергетики, які події відбуваються поза російськими технологіями, та чи є у України можливість зайняти свою позицію в цій сфері? Відповіді на ці питання містяться в інтерв'ю з Максимом Пишним, фахівцем у галузі ядерної енергетики та колишнім співробітником Державного науково-технічного центру ядерної та радіаційної безпеки.

КИТАЙ ТА ПІВДЕННА КОРЕЯ ЗМІНЮЮТЬ СВІТОВИЙ РИНОК