Світовий океан почав швидко темніти: науковці сигналізують про потенційну глобальну катастрофу для нашої планети.
Морський науковець Тім Сміт та його колеги виявили цю закономірність, аналізуючи супутникові дані за останні 20 років. За його словами, вода стає менш прозорою для світла, що докорінно змінює життя морських екосистем.
Причини потемніння різняться залежно від регіону. У прибережних зонах головним фактором є діяльність людини на суші. Зміни у землекористуванні, зокрема перетворення лісів на сільськогосподарські угіддя, призводять до того, що річки вимивають у море величезну кількість органіки та завислих часток.
"В умовах повеней річки здатні транспортувати значно більше частинок і розчинених органічних сполук, які надають воді відтінок, схожий на "заварений чай", -- зазначає Сміт."
Додатково, добрива, які потрапляють у водойми, сприяють інтенсивному цвітінню фітопланктону. Незважаючи на те, що ці мікроскопічні істоти є фундаментом екосистеми, їхня надмірна кількість формує густий шар, який заважає проникненню сонячного світла у глибші шари води.
У відкритих водах океану ситуація ускладнюється ще більше. Підвищення температури та зміни в солоності води призводять до ефекту стратифікації, коли утворюються стабільні поверхневі шари, які не змішуються між собою. Це явище призводить до концентрації поживних речовин і світла в верхніх шарах, що, в свою чергу, стимулює аномальний ріст водоростей.
"Ми спостерігаємо складну взаємодію змінених глобальних моделей циркуляції та більш локальних змін погоди. Це все сприяє зростанню фітопланктону і вносить вклад у загальне потемніння відкритого океану", -- зазначає дослідник.
Щоночі в океанських глибинах відбувається неймовірне та тихе дійство: трильйони живих істот, таких як зоопланктон, кріль та дрібні рибки, піднімаються з темних безодень на поверхню, щоб насолодитися вечерею під покриттям ночі. Це є найбільша міграція біомаси на планеті, що охоплює приблизно 10 квінтильйонів особин.
Зоопланктон адаптується до умов освітлення. У денний час вони сховаються на глибинах від 200 до 300 метрів, щоб уникнути хижаків, а вночі піднімаються ближче до поверхні. Однак затемнення води зменшує їхній простір для існування.
"Коли виникають затемнені зони, площа існування у верхніх шарах океану зменшується на десятки, а то й сотні метрів. Це подібно до того, як якщо б жителів Лондона розмістили в межах Гайд-парку," — зазначає Сміт.
Коли світло не проникає на велику глибину, хижакам, які покладаються на зір (як, наприклад, тунці), стає простіше полювати в обмеженій зоні освітлення. Це може негативно вплинути на харчові ланцюги та загрожувати світовій риболовлі.
Потемніння океану впливає не лише на рибу, а й на здатність планети "дихати". Зоопланктон відіграє ключову роль у кругообігу вуглецю: поїдаючи фітопланктон на поверхні, вони переносять вуглець на глибину. Коли ці істоти помирають, їхні тіла осідають на дні, "замикаючи" вуглець на століття.
Якщо зоопланктон перестане занурюватися у глибини через темряву води, вуглець залишиться на поверхні і швидше потрапить в атмосферу, що посилить парниковий ефект.
Дослідники вважають, що можливо повернути прозорість прибережних вод. Для досягнення цієї мети потрібно переглянути аграрні практики, зокрема зменшити використання добрив та запобігти ерозії ґрунтів. Ініціативи, подібні до британського AgZero+, вже співпрацюють із фермерами, аби зробити сільське господарство екологічно чистим і зменшити вивітрювання поживних речовин у водойми.
Однак боротьба з потемнінням відкритого океану вимагає глобальних зусиль із подолання потепління, оскільки саме зміна температури є головним рушієм "затемнення" планети зсередини.
Нагадаємо, рибальські команди біля узбережжя США продовжують випадково витягувати з океану старі боєприпаси з хімічними речовинами. Через контакт із ними члени екіпажів зазнають серйозних хімічних опіків, а вилов доводиться знищувати.
