Таємниця, що триває через віки: науковці досі не в змозі виявити одне з семи див стародавнього світу.
На думку вчених, мова йде про Висячі сади Вавилону, які географічно відрізняються від решти шести світових див.
Із семи чудес стародавнього світу Велика піраміда Гізи в Єгипті - єдине, що збереглося до нашого часу. Зокрема археологи та вчені знайшли місця розташування шести цих величних споруд, однак географічне місце однієї з них було невідоме протягом століть, а саме Висячі сади Вавилону або ж Сади Семіраміди, пише IFLScience.
За свідченнями дослідників, Висячі сади були зведені в VI столітті до нашої ери під керівництвом царя Навуходоносора II, який був другим правителем Нововавилонської імперії. Він прагнув продемонструвати велич своєї держави та вирішив створити розкішний сад в якості подарунка для своєї дружини, яка нудьгувала за природою рідної землі.
"Його часто уявляють як складну, терасовану споруду, схожу на храм, обсаджену екзотичними рослинами та деревами з усієї імперії та за її межами. У стародавні часи це, мабуть, було справді вражаюче видовище, не схоже ні на що інше на планеті. Оскільки жодних археологічних решток ніколи не було розкопано, всі знання про це місце походять зі стародавніх джерел, які часто є ненадійними", - зазначили у матеріалі.
На думку науковців, особливо дивним є той факт, що в деяких основних джерелах, що стосуються цього дива світу, не міститься жодної згадки про нього. Наприклад, знаменитий грецький історик Геродот, який у середині 5 століття до нашої ери детально описував Вавилон, жодного разу не торкався теми вражаючих садів імперії.
"Географічно, Висячі сади мають свої особливості, які відрізняють їх від решти шести чудес. Вавилон знаходився у самому серці річкової системи Тигр-Євфрат, тоді як інші чудеса розташовувалися в безпосередній близькості до узбережжя Середземного моря. Це робило їх значно легшими для досягнення та опису стародавніми авторами, які їх документували," - зазначили у публікації.
Водночас дослідники переконані, що сади розташовувалися неподалік від Вавилону, який знаходився на території сучасного Іраку, на південь від столиці Багдада.
Зазначається, що між 1899 та 1917 роками німецький археолог Роберт Кольдевей проводив масштабні розкопки цього іракського місця та знайшов руїни аркової споруди в північно-східному куті Південного палацу. Він був впевнений, що ця споруда була основою відомих Садів.
"Її товсті, міцні стіни, здавалося, були майстерно спроєктовані, щоб витримати вагу величезної надбудови над нею, а сліди колодязів вказували на те, що вона мала розвинену іригаційну систему, щоб підтримувати багату рослинність у вологому стані", - додали в IFLScience.
Своєю чергою станом на сьогодні більшість науковців не підтримують теорію Кольдевея. Вони вважають, що ця споруда була лише складом. Відомо, що значні частини Вавилону було розкопано впродовж 20 століття, однак жодних слідів будь-якого великого саду не було знайдено.
Деякі дослідники стверджують, що знамениті висячі сади Вавилону, ймовірно, ніколи не існували. Зокрема, вчена та колишня викладачка ассиріології в Оксфордському університеті Стефані Даллі підкреслила, що насправді ці сади могли бути розташовані в Ніневії, яка знаходиться на півночі Месопотамії. Згідно з цією теорією, сади розташовувалися на території сучасного Іраку, ближче до міста Мосул.
Зрештою, фізичні залишки саду досі не знайдені, тому таємниця найзагадковішого втраченого дива світу залишається невирішеною.
Як писав УНІАН, раніше вчені розгадали стародавню таємницю походження мов, якими розмовляє майже половина світу. Йдеться про індоєвропейські мови, які походять від стародавнього населення, що жило в горах Північного Кавказу та на Нижній Волзі.
Крім того, було повідомлено, що археологи виявили найстаріший відомий рунічний камінь у світі, який датується близько 700 роком до нашої ери. Дослідники припускають, що камінь, ймовірно, був спеціально розбитий на частини, розсіяний та використаний у більш пізніх похованнях.
