"Тіні забутих предків": по прошестві 60 років, ця кіноробота продовжує вражати своєю геніальністю.
Маловідомі факти про Івана Миколайчука і Сергія Параджанова на зйомках стрічки, в якій знімалися десятки мешканців Верховини і Криворівні
На великі екрани виходить один з найвищезатребуваніших українських фільмів "Тіні забутих предків", чия знакова прем'єра відбулася в Києві у 1965 році. Цей шедевр Кіностудії імені Олександра Довженка отримав 39 міжнародних нагород у 21 країні, серед яких 28 призів на різноманітних кінофестивалях, включаючи вражаючі 24 Гран-прі.
Протягом першого року прокату стрічка про романтичну історію Івана та Марічки привернула увагу більше 8 мільйонів глядачів. Вони були вражені майстерною грою Івана Миколайчука та Лариси Кадочнікової, а також атмосферою традицій і краси карпатських ландшафтів. Однак після цього настали часи мовчання та переслідування, фактично через український націоналізм, стосовно режисера фільму Сергія Параджанова. Відновлення його заслуженої слави відбулося разом із відновленням незалежності України.
Укрінформ відвідав прем'єрний показ нової версії "Тіней забутих предків" в Українському домі в Києві і ділиться причинами, чому варто насолодитися цим фільмом на великому екрані, навіть якщо ви вже знайомі з оригіналом. Крім того, ми розкриваємо незаслужено забуті історії про зйомки, які проходили в Верховині та Криворівні Івано-Франківської області.
Скільки гуцулів отримали роль у фільмі та чому Параджанов знаходився в труні.
Фільм розкриває романтичну історію між Іваном Палійчуком та Марічкою Гутенюк, чиї сім'ї перебувають у стані ворожнечі, що веде до виконання стародавнього прокляття. Це також розповідь про особистий опір суспільним очікуванням і відданість власним емоціям.
У 1963 році Сергій Параджанов працював над фільмом "Тіні забутих предків" у Верховині, що в Івано-Франківській області. Режисер провів там близько семи місяців. Сьогодні в цій гуцульській хаті функціонує музей, присвячений фільму, де експонуються приблизно 1000 предметів. Серед них – фотографії Параджанова та традиційний гуцульський одяг, у якому знімалися актори. Тут можна побачити весільну гуглю, в якій був одягнений Іван Миколайчук, а також сердаки, вишиванки, пояси та хустки.
У легендарній стрічці присутні більше півсотні жителів Верховини. Ще майже двадцять охочих долучилися з навколишніх сіл. Донині згадують, як три зимові дні фільмували похорони батька Івана. Спочатку люди йшли у процесії за домовиною, але не плакали. Режисер не міг зрозуміти: чому? Коли запитав, то у відповідь отримав: "Труна ж порожня". Тоді Сергій Параджанов у кожусі ліг у реквізит - і за кілька годин відзняли сцену з непідробним смутком і сльозами.
"Час минає, а ʺТіні забутих предківʺ, подібно до витриманого вина, стають все більш насиченими в мистецькому контексті," - зазначив у одному з інтерв'ю відомий український режисер Михайло Іллєнко.
Цей фільм присвячений століттю з дня народження Михайла Коцюбинського, який з'явився на світ у 1864 році. Повість "Тіні забутих предків" була написана ним після візиту до Криворівні, розташованої в Гуцульщині. Це популярне гуцульське село знаходиться в Івано-Франківській області, приблизно за 8 км від Верховини, яка колись називалася Жаб'є або Жіб'є. Назва, ймовірно, має арабські або перські корені, де слово "жабал" означає гори.
Громадська споруда та храм, які спостерігають глядачі фільму, стали справжньою перлиною Криворівні для сучасних мандрівників. Саме сюди, в "українські Афіни", Михайло Коцюбинський завітав у 1910-1913 роках і був вражений унікальністю Гуцульщини, її самобутнім населенням та містичними звичаями.
Стрічку, яка посідає перше місце в рейтингу 100 найкращих фільмів в історії українського кіно, у 1964 році створили: режисер Сергій Параджанов, оператор Юрій Іллєнко, художники Георгій Якутович та Михайло Раковський, композитор Мирослав Скорик. Автори сценарію - Іван Чендей і Сергій Параджанов.
Сором'язливість студента Івана Миколайчука та оповідь про червону парасольку
Виконавець головної ролі Іван Миколайчук - родом із Чорториї Чернівецької області; зі світу, де донині вирує стихія народних свят. Там поруч і село Вашківці, знамените святом Маланки, що нагадує бразильські карнавали, - нагадує кінознавець Сергій Тримбач, автор книжки "Іван Миколайчук. Містерія долі".
Студента другого курсу запросили виконати роль у фільмі Сергія Параджанова після того, як на цю роль вже затвердили російського актора Геннадія Юхтіна, який був на дев'ять років старший.
Через багато років після виходу "Тіней забутих предків" ходять чутки, що роль Івана дісталася Миколайчуку завдяки його глибокому зв'язку із землею, на якій проходили зйомки: його мова, інтонації та знання традицій відповідали духу цього твору. Однак у 1960-х існували й інші можливі фактори, які могли вплинути на цей вибір.
На той час Сергій Параджанов ще не здобув широкої популярності як режисер. Його попередні ігрові фільми залишалися в тіні: дипломна робота "Андрієш" (1955) ледь вразила членів комісії ВДІКу, зокрема Олександра Довженка, який спочатку планував оцінити її на трійку, але згодом змінив рішення на четвірку; також варто згадати "Перший парубок" (1959), "Українську рапсодію" (1961) та "Квітка на камені" (1962), які не привернули особливої уваги глядачів.
Врешті-решт уже загальновідомим є те, що ще у 1950-х роках Сергієм Параджановим почали цікавитися в КДБ.
"Іван не відповідав нашим уявленням про героя Михайла Коцюбинського, здавалося, не вписувався в акторський ансамбль (ми вже затвердили актрис на ролі Марічки, Палагни)", -залишився такий спогад режисера "Тіней забутих предків".
Студента Івана Миколайчука на головну роль у фільмі "Тіні забутих предків" порекомендував його викладач Віктор Івченко, який вважається одним з найвидатніших українських режисерів 1950-х років. Він відомий завдяки своїм роботи, зокрема "Лісова пісня" з Раїсою Недашківською та популярному фільму "Гадюка". Рекомендація Івченка відбулася в рамках курсу, створеного у 1961 році на кінофакультеті Київського інституту театрального мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого.
Лише з поваги до більш досвідченого колеги, Параджанов вирішив дати шанс студенту. Він не сподівався на щось виняткове, тому доручив провести кастинг Юрію Іллєнку, а сам залишив павільйон. Проте вже через кілька хвилин оператор з захопленням повідомив, що перед камерою з'явився вражаючий кандидат. Подальші успіхи фільму лише підтвердили цю оцінку.
Чим "Тіні забутих предків" були незвичайні, окрім відомого занурення в містичні українські традиції? Скажімо, глядачам несподівано для радянських часів показували оголених героїв фільму. Природними серед карпатської краси видаються естетичні кадри дітей, які заходять у воду, скинувши одяг. Роздягнена Палагна (народжена у Грузії російська акторка Тетяна Бестаєва) оголена біжить у сутінках ночі, - така примха вірувань, щоби справдилися найзаповітніші бажання про плідне кохання.
Кінознавець Сергій Тримбач переповідає спогад учасника зйомок Василя Хімчака про червону парасолю, яка несподівано з'являється у фільмі у сцені в кузні, коли Іван підковує коня. Параджанов під час зйомок дубля запитав місцеву літню мешканку, із чим любили ходити за Австрії гонорові молодиці, які "полюбляли гульнути"?
Співрозмовниця рвонула в комору. Виходить з величезною червоною парасолею, яку я досі не бачив. Вона говорить: "Під цією парасолею гуляли австрійські жінки легкої поведінки, тепер нехай ходять московські". Ці слова можна знайти в книзі "Іван Миколайчук. Містерія долі".
Актор, який виконував центральну роль і нещодавно відзначив свій 21-й день народження, проявляв неабияку сором'язливість під час зйомок: його обличчя червоніло, коли режисер закликав його до романтичних сцен з Палагною, просячи взяти її за стегно. "Ви, напевно, жартуєте, Сергію Йосиповичу", - відповідав він у відповідь.
ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ СТИЛЮ: АВТЕНТИЧНА УКРАЇНІЗОВАНА ВЕРСІЯ
З 29 травня в більше ніж 60 кінотеатрах стартує прокат оновленої версії фільму "Тіні забутих предків". Андрій Дончик, генеральний директор Національної кіностудії імені Олександра Довженка, підкреслює, що глядачі мають право насолодитися цим визнаним шедевром українського кінематографу в найвищій якості. Новий варіант фільму надає можливість оцінити найдрібніші деталі, кольорові градації та музичний супровід, які відновлюють повну силу естетики Сергія Параджанова.
З нагоди сторіччя від дня народження видатного режисера Сергія Параджанова, який з'явився на світ 9 січня 1924 року, міжнародний фонд Мартіна Скорсезе The Film Foundation ухвалив рішення про повну реставрацію культового фільму "Тіні забутих предків". Інформацію про це оприлюднив кінокритик та кінознавець Алік Шпилюк, який є членом Ради з державної підтримки кінематографії.
Оновлення фільму стало масштабним міжнародним проєктом, до якого долучилися Національна студія імені Олександра Довженка та Національний центр Олександра Довженка. Гроші надав Фонд Джорджа Лукаса George Lucas Educational Foundation (GLEF) із США; копію для сканування - британський колекціонер Деніел Берд; сканування відбувалося у Варшаві.
"Тепер ця копія перебуває в Австрійському кіномузеї, - розповів Шпилюк. - А для кольорокорекції, для правильної передачі кольорів оригінального фільму, використовували вінтажну копію з Гарвардського кіноархіву.
Наприкінці минулого року ідеальну копію зробили в Італії, Болонською синематекою. І відтоді вона доступна для показів в усьому світі".
Кінознавець Алік Шпилюк нагадав про те, що допрем'єрний показ оновленої версії "Тіней забутих предків" відбувся в Києві всього за кілька сотень метрів від місця, де колись стояв кінотеатр "Україна", який, на жаль, вже не існує. Саме там, у 1965 році, під час першого знакового показу цього фільму в Україні, відбулася акція протесту проти переслідувань української інтелігенції радянською владою.
"Цей момент став початком боротьби української інтелігенції та дисидентів за свободу України і за розвиток українського поетичного кінематографу", - зазначає Шпилюк. "Після відновлення незалежності України цей фільм перетворився на символ сучасного українського кінематографу."
Цей фільм є єдиним твором Кіностудії імені Олександра Довженка, створеним українською мовою, який не піддавався дублюванню російською. Таким чином, під час всеукраїнського прокату демонструється відреставрована версія "Тіней забутих предків" в оригінальному україномовному звучанні, відзначена високою якістю.
Самченко Валентина, м. Київ
Фото Олександра Клименка і надані Національною кіностудією імені Олександра Довженка
