Трамп не планує вдаватися до різких заходів — які події очікують нас 8 серпня.

Отже, які прогнози можна зробити щодо подій 8 серпня, коли спливе термін, встановлений Трампом для Москви на укладення "угоди" з Україною про припинення вогню?

Очевидно, що такої "угоди" до зазначеної п'ятниці вже не відбудеться. Чи спричинить це реалізацію погроз Трампа про введення нових санкцій проти РФ і вторинних санкцій проти Китаю та Індії, які купують російську нафту?

Безперечно, він не вдасться до радикальних заходів. Принаймні, через те, що мита на російські товари, враховуючи обсяги торгівлі між країнами, є виключно символічними. Що стосується Китаю, то невеликі мита на російську нафту можуть бути введені, але скоріше не як антивоєнна міра, а в рамках підготовки до зміцнення позицій американського президента на переговорах із Сі в Пекіні в вересні.

Тому що, знову ж таки, з огляду на товарообіг США і КНР, серйозні санкції проти такого гравця можуть зруйнувати і американські, і світові ринки, а Трамп не зацікавлений у підвищенні цін на нафту.

Що стосується Індії, то тут реакція може бути більш різкою: обсяги торгівлі, як зазначає сам Трамп, є незначними, а непередбачувана реакція Моді на вимоги США робить цей конфлікт більш емоційним.

Не дарма сам Дональд Трамп зазначив, що його рішення про санкції буде залежати від результатів візиту його спеціального представника Віткоффа до Москви. Він також стверджував, що ніколи не озвучував конкретні відсотки тарифів, які можуть бути введені по відношенню до торгових партнерів Росії. Джерело Financial Times з його оточення уточнило: "Усе буде залежати від того, що привезе Віткофф. Якщо він повернеться з порожніми руками, без жодних результатів, Трамп може сильно розгніватись".

З цього очевидно, що у президента США немає стратегії і чіткого рішення, що далі, якщо Путін проігнорує його умови. Якось реагувати йому доведеться, але чи будуть це "термоядерні" санкції -- точно ні! Принаймні не до поїздки в Пекін. Трамп відчайдушно хоче угоди, а не війни.

До того ж Москва знову дасть йому пас, погодившись на "хоч щось", щоб Віткофф не повернувся до Вашингтона "абсолютно ні з чим".

Наприклад, вже виникають спекуляції щодо можливого схвалення Кремлем перемир’я в небі. Власне, Путін наразі має власний інтерес у цьому, враховуючи рекордні ціни на паливо в Росії через атаки українських дронів і падіння системи авіаційних перевезень з тієї ж причини.

З огляду на ці фактори та тиск з боку США, існує ймовірність, що Путін погодиться на тимчасове перемир'я в повітряному просторі. Це дозволить йому виграти час для досягнення мінімальної мети на землі — захоплення Донецької області та оголошення про завершення "спеціальної військової операції". Це питання є для нього надзвичайно важливим. Замороження конфлікту без контролю над усією територією Донбасу, яка відповідно до російської конституції вважається "російською", стане для нього рівнозначним програшем.

Звідки беруться такі висновки?

Люди зазвичай не змінюють своїх звичок, якщо не відбуваються суттєві зміни в їхньому житті. Проте, ознайомившись з мемуарами Джона Болтона, який обіймав посаду радника президента США з національної безпеки з квітня 2018 року до вересня 2019 року, можна помітити, що Трамп коригує свої рішення навіть частіше, ніж моргає.

Сучасний президент Сполучених Штатів характеризує свою стратегію як повну її відсутність. Він скасовує раніше видані накази, навіть для військових, спираючись на особисте сприйняття останньої отриманої інформації, що надійшла після ухвалення й оголошення рішення.

У цій книжці -- купа прямих аналогій із поведінкою Трампа щодо України та Росії. Тільки тоді вона стосувалася Північної Кореї чи Ірану.

Пам’ятаєте, як він фактично примусив Зеленського вирушити на переговори в Стамбул, незважаючи на те, що за день до цього і Зеленський, і Макрон з Мерцем, а також сам Трамп дійшли висновку, що переговори можливі лише після припинення вогню? Подібна ситуація виникла, коли Трамп надіслав японського прем'єра Абе до Тегерана, де відбувалася реалізація ядерної програми. Це викликало занепокоєння в арабському світі. "Я безуспішно намагався пояснити (керівництву ОАЕ – прим.), що президент США має на увазі лише розмови, і що ці переговори не матимуть серйозного змісту".

А хіба це не Стамбул-2?

Іран завдавав ударів по американським союзникам та атакував безпілотники США, в той час як Трамп утримувався від активних дій, намагаючись не образити Тегеран у переговорах. Як зазначає Болтон, він фактично надавав Ірану свободу дій, поки це не призводило до прямих жертв серед американців.

"Трамп, який сумнівався в будь-який день щодо будь-якого питання..." -- характеризує його колишній радник.

Як часто він оголошував про вчинки, які насправді не мали місця?! Блеф для Трампа також є (залишається) частиною його стратегії.

Після цього важко повірити в "підводні човни" американського флоту поблизу російських узбережжів...

В загальному, не має потреби повторювати 600 сторінок спогадів Болтона з його книги "Кімната, де це сталося", щоб зрозуміти висновки, які вже можна зробити, враховуючи факти, що з'явилися за перші шість місяців правління 47-го президента.

У Трампа немає стратегії завершення війни в Україні. У нього є лише стратегія віджиму світових ресурсів у США і своя Трамп-організейшен. І Трамп розглядає війну Росії проти України лише як один з інструментів реалізації цієї стратегії.

Отже, його підходи до цього питання не будуть сформовані з прагнення завершити війну, а скоріше з інтересу до, скажімо, українських корисних копалин або ж можливих домовленостей з Путіним чи Сі. На даний момент доля цих угод залишається невизначеною, тому Трамп, ймовірно, уникне конкретних кроків.

Отже, стратегічно передбачити дії Трампа стосовно війни в Україні є неможливим! Він навіть сам не може сказати, що вирішить завтра.

Але тактично, можна говорити, що дедалі більше втягування президента США в цей процес прискорює заморожування конфлікту. Ось чим буде ця пауза -- перемогою Путіна (захоплення Донецької області), чи його поразкою (збереження контролю Києва над частиною Донбасу) -- залежить від того, як Трамп розпорядиться часом. Чи погодиться він чекати перемоги Москви, задовольнившись "хоч чимось", що привезе йому Віткофф, чи примусить її зупинитися на позиції "ні вашим, ні нашим" -- це визначать обіцянки Путіна Віткоффу і вересневий Пекін...