"У Покровську можна побачити безліч нових поховань, і в деяких з них є кілька тіл", - заявив поліцейський з команди "Білі янголи" Геннадій Юдін.

Геннадій Юдін, керівник поліцейського підрозділу "Білі янголи" в Донецькому регіоні, в інтерв'ю для УНІАН поділився інформацією про ситуацію в Покровську в умовах літнього наступу з боку Росії. Він також обговорив можливість евакуації залишених мешканців міста та його околиць.

Ситуація на Покровському напрямку з кожним днем стає все більш напруженою. Лінія фронту невпинно просувається вперед, а поблизу районного центру активно працюють ворожі диверсійно-розвідувальні групи, які вже намагаються проникнути в місто.

Виведення місцевих мешканців, особливо дітей, які тижнями перебувають у підвалах, рятуючись від безперервних обстрілів, стало справжньою спецоперацією. Евакуаційні команди стають мішенями для FPV-дронів, а шляхи до населених пунктів дистанційно заміновані противником.

На жаль, у цьому регіоні активно діє російська пропаганда. Через дезінформацію про те, що дітей, які підлягають евакуації, нібито "вивозять для органів", деякі сім’ї відмовляються від допомоги, а інші свідомо ховають своїх дітей від правоохоронців і волонтерів. Це ускладнює роботу евакуаційних команд і ставить під загрозу життя найбільш вразливих. На жаль, у багатьох дворах Покровська можна побачити свіжі поховання — могили розташовані в садах, на городах, просто поряд із будинками.

Поліцейський Геннадій Юдін, який вже протягом тривалого часу займається евакуацією цивільних з небезпечних місць Донеччини, розповів, як Покровськ за рік перетворився у майже безлюдне місто, понівечене війною.

Шановний Геннадію, поділіться, будь ласка, скільки вже років ви займаєтеся роботою в Покровському напрямку?

На Покровсько-Мирноградський напрямок ми перейшли працювати після окупації ворогом Авдіївки. Спочатку наші виїзди були до Мирнограда. Але з часом бойові дії активізувалися вже безпосередньо в межах Покровської громади. У вересні 2024-го адміністрація оголосила обов'язкову евакуацію родин з дітьми з Покровська - і ми почали їх вивозити.

До яких населених пунктів їздите зараз?

В даний момент ми здійснюємо діяльність у Родинському, Білицькому та Гришиному, а також у Добропільській громаді та навколишніх селах, таких як Новий Донбас, Золотий Колодязь, Світле і Шевченко. Ці території знаходяться близько до зони конфлікту, де регулярно спостерігаються артилерійські обстріли та дії FPV-дронів. Найбільш небезпечними наразі є міста Родинське, Білицьке і село Гришине, звідки надходить найбільша кількість термінових запитів на евакуацію.

До нещодавнього часу ми регулярно відвідували Покровськ, звідки за день могли евакуювати від 50 до 60 осіб із зони активних бойових дій. Однак зараз, у зв'язку з посиленням російської загрози та дистанційним мінуванням доріг, ми більше не здійснюємо виїзди в цей регіон.

Торік у Покровську ще висаджували клумби, а перед тим ремонтували дороги. Розкажіть, який вигляд мало місто під час ваших останніх поїздок?

Як я вже зазначав, я переїхав до Покровська після того, як Авдіївка опинилася під окупацією, і змінив там три адреси. Місто розвивалося: тут був чудовий парк "Ювілейний", сучасні спортивні майданчики, а також працювали кафе, ресторани та супермаркети. Життя кипіло. Але тепер, коли ми в'їжджаємо в місто, щоразу бачимо все більше руйнувань. Покровськ щодня зазнає знищення, і це навіть не йдеться про те, що сталося в Авдіївці.

Багатоповерхові будівлі стали обгорілими оболонками без дахів і входів. Деякі з них просто обрушилися до основи. Дороги завалені, і пересуватися містом стало складно — щоб дістатися до людей, які чекали на евакуацію в деяких районах, доводилося йти пішки кілометри.

Востаннє ми були у Покровську 19 липня. Це була субота, і той день я запам'ятав дуже добре. Напередодні, 18-го, надходила інформація, що в місто вже проникли ворожі ДРГ. Коли ми заїжджали, обстановка була вкрай напружена. Ми дісталися самого центру, і тоді нам вдалося вивезти 16 людей, серед них були й поранені - їх одразу доправили до лікарні.

На той момент до ворожих позицій залишався десь кілометр-півтора - особливо близько до мікрорайону Лазурний.

Ми не мали можливості затримуватися в місті, шукати людей чи переконувати їх виїхати — ворожі артилерійські обстріли та FPV-дрони не давали нам спокою. Залишатися на відкритій території було неможливо, тож ми ховалися під деревами і намагалися рухатися якомога швидше. У той день наш автомобіль зазнав семи атак з FPV-дронів. На щастя, нам вдалося ефективно використати систему радіоелектронної боротьби (РЕБ) — ми "заглушили" дрони, і всі вони впали, не досягнувши мети.

Чи знаєте ви, скільки людей ще можуть перебувати у Покровську?

Згідно з офіційними даними, на сьогодні в місті залишилося близько 1350 осіб. Проте, варто зазначити, що ця цифра є приблизною. Ми неодноразово стикалися з випадками, коли люди, евакуювавшись, знову поверталися. Вони пояснюють своє рішення браком коштів, труднощами з пошуком житла чи роботи. З цих причин точно визначити чисельність населення стає досить складно.

Які, на вашу думку, фактори змушують людей залишатися в небезпечних зонах, незважаючи на ризик для їхнього життя?

Кожна людина має свою унікальну історію, і деякі з них сповнені болю. Нещодавно я розмовляв із жінкою середнього віку, запитуючи, чому вона не покидає країну. Як виявилось, вона лише нещодавно повернулася з Чехії, де проживала з 2022 року. Нещодавно її сусіди загинули в підвалі в Лазурному мікрорайоні, коли снаряд влучив у їхній під'їзд, зруйнувавши його до основи. Незважаючи на цю трагедію, вона вирішила залишитися. Вона пояснила: діти вже виросли і живуть за кордоном, але тут залишилась її найдорожча людина. На жаль, таких історій багато.

Ми, разом із представниками місцевої влади, зокрема Сергієм Добряком, який очолює Покровську міську військову адміністрацію, виїжджали на місця для безпосереднього спілкування з населенням. Ми пояснювали людям, що залишатися небезпечно, і закликали їх до евакуації, оскільки ситуація не покращиться. На жаль, більшість з них вирішила залишитися. Вони висловлювали думку, що вже витримали багато труднощів і впевнені, що зможуть впоратися і з цим.

Чи знаєте ви, що зараз із тими жителями Покровська, які жили у багатоповерхівках і досі залишаються в місті? Як вони виживають?

Ці особи в основному проживають у підвалах. На верхніх поверхах більше ніхто не залишається, оскільки це занадто ризиковано.

Був у нас один випадок: ми приїхали на евакуацію, зайшли в підвал, а жінка, яка там жила, вирішила вийти на вулицю - каже, не була надворі тиждень. Вона зробила кілька кроків, подивилась навколо - а сусідній будинок уже повністю зруйнований, навпроти - вигорілий дотла. Вона просто застигла від шоку. Не могла повірити, що все це сталося просто за кілька днів, поки вона ховалася під землею.

Після побаченого вона захотіла виїхати?

Ні. І, повторюсь, це, на жаль, не рідкість.

На даний момент, коли обстановка в Покровську суттєво ускладнилася, ми спостерігаємо значне збільшення кількості запитів на евакуацію. Проте всі маршрути до міста знаходяться під контролем FPV-дронів, а противник дистанційно заміновує дороги. Ризик є надто великим. Першочергова мета – автомобіль, і не має значення, чи він цивільний, чи військовий; обстріли ведуться без розбору.

Тож ми звертаємося до всіх, щоб, якщо є така можливість, виходили до Родинського або Гришиного. Саме там ми зможемо їх зустріти. Я постійно наголошую на цьому родичам, закликаю їх телефонувати та заохочувати близьких виходити з Покровська. В іншому випадку, наша допомога залишиться неможливою.

Хто є джерелом ваших запитів на евакуацію?

Переважно телефонують або пишуть родичі тих, хто ще залишається в місті. Оскільки стільникового зв'язку у Покровську фактично немає, люди виходять на зв'язок через інтернет. Раніше, коли ще була можливість, підготовлені мешканці встановили посилювач сигналу на даху однієї з будівель. Тепер завдяки цьому вони мають змогу користуватися месенджерами.

Часто сусіди просять передати інформацію, або допомогти зв'язатися. Є кілька магазинів, які ще працюють у частині Покровська, ближчої до Гришиного - там, де ворожі дрони менш активні. Там є Старлінк, і люди йдуть саме туди, щоб вийти на зв'язок.

Які емоції та стани ви найчастіше спостерігаєте у жителів Покровська?

Все залежить від того, чи зіштовхнулася людина з особистою трагедією. Багато хто сидить у підвалах і каже, що нікуди не поїде з рідного міста. І це відбувається, поки не переживе горя.

Нещодавно ми мали випадок: у жінки прямо на очах загинув чоловік - він просто стояв на вулиці, коли неподалік впала авіабомба. Ми приїхали, запропонували евакуацію, але вона все одно відмовилася - сказала, залишиться вдома. Наступного дня її син поїхав на мотоскутері в сусіднє Родинське - дорогою в нього влучив FPV-дрон. Мати шукала його добу, не знала, що з ним. Його товариш випадково побачив розбитий скутер і обгоріле тіло на дорозі, довіз до Покровська на тачці. Поховали сина поруч із могилою батька - у городі. Через два дні після похорону жінка зголосилася на евакуацію.

У нашому місті зараз можна побачити безліч свіжих поховань — вони розташовані як у дворах багатоповерхових будинків, так і в приватних секторах. Ми підрахували, що щонайменше 37 осіб знайшли свій спочинок, а кількість могил складає приблизно 27. У деяких з них поховані одразу кілька людей. Наприклад, у Шахтарському мікрорайоні було поховано дев'ять загиблих, яких витягли з-під завалів.

Чи станом на сьогодні у Покровському районі залишаються діти?

У Покровську офіційно дітей не зареєстровано. Однак, на жаль, іноді трапляються ситуації, коли сім'ї повертаються з евакуації, і ми не завжди здатні це відстежити. Часто інформацію про такі випадки надають небайдужі громадяни. Як тільки ми дізнаємося про появу дітей у місті, ми негайно вирушаємо за вказаною адресою, щоб забрати родину.

У Покровському районі, зокрема в Добропіллі та прилеглій громаді, наразі здійснюється примусова евакуація дітей. На 29 липня в тих громадах, що підлягають евакуації, все ще перебуває приблизно 530 дітей.

Що думають батьки, які ухиляються від евакуації своїх дітей? Які причини їхнього бажання залишити дітей вдома?

На жаль, часто причиною є дезінформація та вплив російської пропаганди. Наприклад, у травні нам повідомили, що кілька родин ховають дітей неподалік парку "Ювілейний". Коли ми приїхали й запитали, чому вони не хочуть евакуюватися, одна мати відповіла, що бачила по російському телебаченню, що нібито підрозділ "Білі янголи" вивозить дітей з метою продажу на органи...

Я пригадав, що дійсно натрапляв на подібні сюжети в Телеграмі — російські ЗМІ, зокрема РІА "Новости", демонстрували священика, який стверджував, що "Білими янголами" керують генерали НАТО з Америки, а дітей начебто відправляють на продаж органів. Саме на цей матеріал посилалася та жінка.

Це може здаватися неймовірним, але ситуація полягає в тому, що в населених пунктах, які розташовані поблизу фронту і мають доступ до інтернету, жителі нерідко звертаються саме до російських новин. Вони піддаються паніці і, в результаті, починають вірити в цю безглуздість...

Безумовно, коли ми провели евакуацію цієї родини і розмістили їх у захищеному притулку з їжею та підтримкою, жінка зрозуміла, що реальність суттєво відрізняється від того, що їй показували по телевізору.

Чи здійснюєте ви облік кількості людей, яких вдалося евакуювати з Покровського району?

Звичайно. З початку вересня 2024 року нашій команді вдалося евакуювати 5103 особи з Покровської громади, серед яких 751 дитина.

Куди ви транспортуєте евакуйованих осіб?

Наш підрозділ вивозить людей на броньованих авто в більш безпечні райони, і там вони пересідають на автобуси й маршрутки волонтерів. У нас налагоджена співпраця з організаціями "Схід SOS", "Янголи спасіння", "База UA", "Капеланський патруль" -- вони допомагають нам транспортом і командою. Також із нами працює волонтер Денис Христов.

Людей відправляють до транзитного притулку в Павлограді, що знаходиться в Дніпропетровській області. У цьому місці їм забезпечують психологічну підтримку та фінансову допомогу від міжнародних організацій у розмірі 10 800 гривень на кожного члена сім'ї. При необхідності, також допомагають з відновленням документів, оформленням статусу внутрішньо переміщеної особи, а також надають продуктові та гігієнічні набори.

Якщо ми помічаємо, що комусь терміново необхідна медична допомога, ми негайно доставляємо цю особу до найближчого медичного закладу. У напрямку Покровська це, як правило, місто Добропілля. Коли родичі заздалегідь інформують нас про людей, які перенесли інсульт або мають обмежені можливості пересування, ми звертаємось за підтримкою до спеціалізованих медичних автомобілів, наданих благодійним фондом "Проліска". Вони транспортують таких пацієнтів прямо до лікарні для надання необхідної кваліфікованої допомоги.

Скільки людей можуть розміститися в транзитних притулках? Який максимальний термін перебування там дозволений?

У транзитному укритті може бути розміщено до 95 осіб, де їм надають триразове харчування. Тривалість перебування становить три дні, що зазвичай є достатнім для оформлення всіх необхідних документів і подальшого виїзду до безпечніших районів. З Павлограда регулярно курсують безкоштовні автобуси та потяги. Якщо у людини немає визначеного маршруту, їй пропонують безкоштовні варіанти проживання в центральних або західних областях, наприклад, у гуртожитках або в містечку Хансена на Київщині. Цей житловий комплекс, зведений американським меценатом Деллом Лоєм Хансеном, розрахований на понад 400 сімей (джерело: УНІАН).

На основі ваших спостережень, чи відзначають люди відчуття полегшення, коли перебувають на небезпечних (навіть якщо й знайомих) територіях?

Так, дійсно. Коли ми вирушаємо з Покровська, люди на протязі всього шляху звертаються до Бога з молитвами. А коли досягаємо хоч трохи спокійнішого місця, як-от Добропілля, вони щиро висловлюють подяку за те, що ми їх вивезли. Багато з них не мають повного уявлення про те, що насправді відбувається в країні — вони перебувають у постійному страху та ізоляції, чуючи лише чутки про те, що "всюди ракети, як у них". І тільки побачивши на власні очі, що десь є люди, працюють магазини, у них виникає надія. Це їх дуже підбадьорює.

Яка нині обстановка в Добропіллі?

Перед оголошенням обов'язкової евакуації сімей з дітьми в Добропіллі, супермаркети та магазини ще продовжували свою роботу. Сюди доставляли людей з інших небезпечних районів. Проте ситуація кардинально змінилася, коли в середині дня ворог завдав удару по центральній частині міста. У результаті цього нападу загинуло четверо людей, а понад 30 отримали поранення. Відтак обласна адміністрація прийняла рішення про обов'язкову евакуацію та продовження комендантської години, яка тепер триває з 15:00 до 11:00 наступного дня. Це призвело до закриття магазинів і зменшення кількості людей на вулицях. Деякі жителі вирушають на евакуацію самостійно, але багато хто отримує допомогу від волонтерів. Місто поступово стає все більш пустим.

Чи дійсно FPV-дрони стали серйозною загрозою для команд, що займаються евакуацією? Які методи ви використовуєте для подолання цієї проблеми?

Противник постійно адаптує свої стратегії – сьогодні ми стикаємося з активними атаками FPV-дронів. До 2024 року ми не мали з ними жодних зустрічей, але тепер відчуваємо всю їхню загрозу. Кількість таких дронів зростає, що значно ускладнює процес евакуації та нашу повсякденну діяльність.

Проте ми не зупиняємося на досягнутому: завдяки підтримці обласної адміністрації, керівництва Національної поліції та Головного управління Національної поліції в Донецькій області, ми постійно модернізуємо системи РЕБ на наших автомобілях. Також вдосконалюється загальне технічне оснащення. Наприклад, наразі у нашому арсеналі з'явилися помпові рушниці, які використовуються для знищення ворожих дронів. Це неодноразово рятувало життя як нашим співробітникам, так і тим, хто потребує евакуації.

Звідки ви черпаєте енергію для здійснення евакуаційних місій з "гарячих" регіонів, адже це завжди пов'язано з ризиком для вашого життя, і фактично, кожна поїздка може стати останньою?

Підтримка друзів та родичів наповнює нас енергією. Ми завжди підтримуємо один одного у нашій спільноті. Особливо надихає вдячність тих, кому ми допомагаємо. Діти також є джерелом натхнення – коли дивишся в їхні очі, відчуваєш надію на краще майбутнє.