Коли мені було п'ять років, я брав участь у створенні пам'ятника Тарасу Шевченку разом із батьком і дідусем. Ця скульптура була встановлена в Севастополі.

У галереї ZAG розпочала свою роботу виставка молодого обдарованого скульптора Василя Одрехівського під назвою "Видиме невидиме".

Виставка "Видиме невидиме" – це унікальна подія, яка запрошує відвідувачів до глибокого діалогу з формою, простором і прихованими значеннями сучасної скульптури. Цей проєкт об'єднує твори, в яких матеріальні елементи виступають лише як відправна точка для роздумів про те, що важко побачити на перший погляд: пам'ять, напругу часу та вразливість людського досвіду.

Назва виставки точно відображає її концептуальний зміст. У творах Василя Одрехівського "видиме" проявляється у пластичних формах, текстурах та стриманих лініях. У той же час "невидиме" виявляється у внутрішніх порухах, символіці та емоційно-філософських шарах, які відкриваються поступово. Митець взаємодіє з простором таким чином, що кожен об'єкт не лише самодостатній, але й взаємодіє з глядачем, трансформуючись в залежності від кута зору. "Видиме невидиме" є не лише виявом мистецької майстерності, а й запрошенням до повільного і уважного спостереження. Виставка підкреслює, що мистецтво може слугувати можливістю зупинитися, поглянути вглиб і знайти за формою сенс, за матерією думку, а за тишею -- голос епохи.

-- На виставці представлено 26 скульптур у різних матеріалах, -- розповів журналістці "ВЗ" Василь Одрехівський. -- Можна побачити кілька давніших робіт -- як точки відліку, з чого походять мої ідеї, щоб дати глядачеві розуміння певної історії тих пластичних зацікавлень, які вже і мають певну історію. До прикладу, є робота 2008 року. Але більшість, звісно, це роботи, створені за останні три-чотири роки, які ще ніде не експонувалися.

-- Довго працюєте над створенням однієї скульптури?

Для мене важливість високої естетики в кожній лінії та формі є незаперечною. Я не можу дозволити собі створювати щось незавершене. Кожна лінія ретельно оброблена, наповнена змістом і максимально точно відображена в тривимірному просторі. "Видиме невидиме" - це не просто назва виставки, а мій філософський і художній підхід до мистецтва в цілому. Я звертаюся до тих невидимих аспектів, які впливають на нас значно більше, ніж матеріальні речі. Це внутрішні фізичні напруги, баланс або дисбаланс, стан цілісності і дихання - тобто природні, властиві людині елементи. Врешті-решт, усе це веде нас до глобальних невидимих, але надзвичайно потужних понять, таких як віра та любов, які керують нами. Хоча ми не можемо їх побачити чи відчути, вони безумовно існують. У моїй виставці представлена фігуративна пластика, що зображує людину в процесі трансформації; з кожним новим етапом вона втрачає свою реалістичну тілесність і, подібно до духу, виривається на поверхню. Навіть якщо скульптура виглядає повністю абстрактною, вона завжди має відношення до людської природи.

-- Бачу, тут є скульптури з гіпсу і металу. З яким матеріалом вам легше працювати?

Прагну знайти ідеальне поєднання матеріалів, що вирізняються міцністю та довговічністю, здатних найкраще відобразити естетику моєї роботи. Мене захоплюють мінімалістичні, вишукані, іноді крихкі, але в основному гладко відшліфовані форми.

-- Ну, і є скульптури різних кольорів...

-- Так, мене цікавить колір. Колір тут відіграє, швидше, інтуїтивну роль, але призначений для підсилення форми. Кожна скульптура -- завершений етап незавершеного шляху. Якщо кожна з них є у певному кольорі монохромна, то це мій шлях до того, щоб дійти до поліхромної скульптури і використати кілька кольорів у скульптурі. І це є надзвичайно складне завдання. Іншими словами, якщо порівнювати, то це, як композитор, який має зібрати в одне ціле цілий симфонічний оркестр, коли багато інструментів мають працювати на єдину цілісність.

Ви є сином відомого скульптора Володимира Одрехівського. Чи надає батько свої поради, а можливо, навіть втручається, щоб допомогти вам створити ту чи іншу скульптуру?

Я надзвичайно ціную можливість працювати разом із батьком, якого щиро люблю і поважаю. Багато з того, що я вмію, я запозичив у нього та у мого дідуся, Василя Одрехівського, видатного скульптора і заслуженого діяча мистецтв, який, на жаль, покинув нас у 1996 році. Водночас я відчуваю певний виклик у прагненні бути самостійною особистістю та вийти з їхньої тіні. Ми щодня спілкуємося, і в нашій комунікації завжди панує взаємна повага до ідей один одного. Хоча ми обоє емоційні, наші розмови ніколи не переходять у конфлікт, адже ми цінуємо вибір і думки кожного.

Ви виросли в родині, де всі займалися скульптурою, тому з раннього віку усвідомлювали, що ваше життя також буде тісно пов'язане з цим мистецтвом?

Я маю віру в Бога і вважаю, що, можливо, це було Його задумом. Але якщо розглядати цю ситуацію з людської точки зору, то ніхто ніколи не тиснув на мене, щоб я займався мистецтвом. Мені лише давали поради і ділились своїм досвідом, за що я безмежно вдячний своїм дідусеві та батькові. Я сам обрав шлях у мистецтві, і зрозумів, що мій вибір був вірним, лише на третьому курсі Академії мистецтв.

Коли ви вперше створили свою скульптуру?

Коли мені виповнилося 5 років, я брав участь у створенні пам'ятника Тарасу Шевченку, який встановили в Севастополі. Це було для мене абсолютно природно. Я отримав завдання відшліфувати плащ скульптури. У нас навіть є знакове фото, на якому ми троє працюємо разом (сміється. -- Г.Я.). У цьому ж віці я самостійно зліпив свою першу скульптуру з глини. Деякі з моїх ранніх творів досі зберігаються в нашій майстерні, хоча вони вже засохли і припорошені пилом. А свою першу бронзову скульптуру я створив у 18 років.

Скільки батьківських статуеток було знищено в дитячі роки?

Жодної. Проте я знищував свої скульптури, оскільки не відчував задоволення від результату. Вважаю, що близько двадцяти творів пішли у землю разом із глиною. Я не можу собі дозволити виставляти щось, що не відповідає моїм стандартам; я не створюю скульптури за два або навіть за тиждень. Наприклад, на виставці є робота, над якою я розпочав роботу в 2023 році, і лише нещодавно завершив. Хоч вона і невелика, у її створенні було безліч етапів, і мені потрібно було довести її до такого рівня, щоб достойно представити. Я відповідаю за кожну лінію і кожен штрих у своїй скульптурі...