Угода щодо надр є суттєвою, оскільки Сполучені Штати активно інтегрують свої інтереси з Україною та захищатимуть свої комерційні інтереси. Інтерв'ю з Веселовським.

Україна уклала угоду щодо видобутку природних ресурсів після того, як Сполучені Штати пом’якшили свої найсуворіші вимоги. Згідно з повідомленнями в медіа, планується створення інвестиційного фонду для відновлення країни. Управління цим фондом здійснюватиметься на паритетних засадах між Україною та США. Наша держава передасть 50% від доходів від експлуатації всіх природних ресурсів до цього фонду. У свою чергу, Сполучені Штати також внесуть свої фінансові ресурси, а фонд інвестуватиме ці кошти в розвиток України. Важливо зазначити, що укладена угода не містить згадок про 500 мільярдів доларів українського "боргу" перед США.

Водночас прем'єр-міністр України Денис Шмигаль зазначив, що ця угода напряму прив'язана до гарантій безпеки. Ні президент України, ні уряд України не будуть розглядати її підписання у відриві від гарантій безпеки України.

У своєму ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA дипломат, надзвичайний і повноважний посол України, а також представник України при ЄС у 2008-2010 роках Андрій Веселовський висловив свої міркування стосовно критично важливої угоди для України та нещодавніх заяв про мирне врегулювання конфлікту в країні.

- З'явився, як повідомляється, фінальний текст угоди України та США про корисні копалини - рідкісноземельні метали. Документ, ймовірно, може бути підписаний вже цього тижня. Президент України Володимир Зеленський зазначив, що хотів би, щоб пропозиція щодо гарантій безпеки для України була у документі. За його словами, під час візиту до Вашингтона він має намір прямо запитати, чи Америка продовжуватиме підтримку Києва. Наскільки ця угода потрібна і вигідна Україні?

Є обіцянка, яка, хоч і реалізовуватиметься поступово, передбачає залучення американських компаній до розробки ресурсів в Україні. Ці компанії будуть обрані спільно з нашими урядовцями. Безумовно, вони звернуться до уряду США для захисту своїх інтересів. Чи буде це виключно фінансове страхування? Можливо, так. Адже в США існує спеціальний орган для таких випадків. Однак може також виникнути потреба в більш серйозних формах захисту. Наприклад, це може включати розміщення американських військових підрозділів на українській території або відкриття американських офісів. Ідея створення Ради забезпечення угоди про надра, яка могла б розташовуватися в Запоріжжі, виглядає досить перспективно. Ця Рада могла б також мати свої представництва вздовж лінії розмежування. Все це створює певні можливості для співпраці, за які можна чіплятися.

Програма Трампа, з якою він прийшов до влади, передбачала відмову від розміщення військ на територіях інших країн, уникнення нових зобов'язань щодо захисту іноземних держав і народів, а також скорочення американських збройних сил. В таких умовах, звісно, обговорювати нові безпекові зобов'язання з боку Вашингтона, особливо стосовно України, видається безглуздим.

Тоді для чого ж угода американцям? Угода, яка не визначає, де копати, що видобувати, кому продавати і по якій ціні. Цього ж нічого немає у цій рамкові угоді. Так, звісно, далі будуть контракти, які це визначать. Але на сьогодні угода потрібна Трампу для того, щоб він міг відзвітувати перед своїми виборцями. Мовляв, дивіться, я уклав угоду, згідно з якою ми повернемо собі мільярди, які ми витратили на оборону України. Ви відчуєте це збагачення, шановні американці, дуже скоро. Це є чистої води пропаганда, але вона для нас корисна в тому сенсі, що Сполучені Штати зав'язуються з Україною. З цієї точки зору, добре, що ця угода буде, і дуже добре, що вона не матиме якихось суворих рамок, бо суворі рамки у теперішньому світі, де все змінюється через два твіти, дуже обтяжливі.

Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп висловив думку, що президент України Володимир Зеленський, ймовірно, відвідає Вашингтон 28 лютого. Метою цього візиту, за словами Трампа, є "укріплення економічного партнерства зі США", яке може надати Україні певний рівень безпеки у контексті можливої нової агресії з боку Росії. Якщо зустріч Зеленського з Трампом справді відбудеться, це стане чудовою можливістю для обговорення більш широкої стратегії щодо ситуації, що складається навколо війни та мирного процесу. Як ви вважаєте, особиста бесіда може внести зміни в складні двосторонні відносини між нашими державами, які склалися останнім часом?

Я сумніваюся, що вона здатна на щось змінити. У колі Трампа "ця Україна стає для них незручною присутністю". Було б добре знайти спосіб, як її притиснути, щоб вона не потрапляла на очі. На жаль, ситуація навряд чи покращиться. Якщо зустріч Трампа з Зеленським відбудеться, тривалість у 30 чи 40 хвилин виглядає малоймовірною для значних зрушень. Було б чудово, якби частина зустрічі проходила без сторонніх. Переговори, можливо, і стануться. Наприклад, під час візиту президента Франції Макрона до США, ми не маємо інформації про особисті бесіди. Відомо лише, що була зустріч з присутніми журналістами та асистентами. Тобто, все виглядало досить жваво і весело, з легкими натяками з обох сторін, але, здається, без глибокої та серйозної дискусії.

Виникає важливе питання щодо можливості проведення переговорів між Трампом і Зеленським. Безумовно, це було б корисно, оскільки обидві сторони змогли б обговорити важливі теми без тиску публічності, висловлюючи свої думки відкрито і, можливо, навіть ставлячи один одному запитання. Якщо ж не відбудеться окремої зустрічі між високими посадовцями України та США, тоді все обмежиться лише коротким тридцятихвилинним виступом у Білому Домі, де буде присутня лише група фотографів та журналістів.

Чи можливо все-таки змінити думку Трампа щодо чогось?

Важливо, що для нього це має певну вигоду. Саме приїзд Зеленського та зустріч Трампа з ним, з урахуванням думок своїх виборців, вже є вигідними обставинами. Саме з цією метою український президент буде запрошений до Білого Дому – щоб допомогти Трампу здобути підтримку серед тих, хто наразі його критикує.

Головне питання, яке, на мою думку, повинна вирішити наша команда, полягає в тому, щоб бути дружелюбними та викликати прихильність у глядачів, а також у певної частини оточення Трампа. Це стане тією основою, на якій можна буде згодом збудувати подальші стосунки.

- Щодо того, що ви сказали, що Трамп діє тільки тоді й там, де йому вигідно. Російський диктатор Володимир Путін також включився у цей процес "спокуси" президента США Дональда Трампа надрами. При цьому він наголосив, що у Росії, мовляв, є "на порядок" більше рідкісноземельних металів, аніж має Україна, і що РФ може співпрацювати як із урядом США, так і з американськими компаніями щодо капітальних інвестиційних проєктів. Окрім того, Штатам російський диктатор пропонує, зокрема, й українські копалини на окупованих Росією територіях. При цьому у Кремлі наголошують: обіцяна американо-російська співпраця у видобутку рідкісноземельних металів можлива виключно після "нормалізації двосторонніх відносин і досягнення мирного врегулювання в Україні". Навряд на невигідних умовах для Москви. Трамп вже заявив про бажання укласти угоду з Росією щодо рідкісноземельних металів.

Путін не зможе переманити Трампа таким чином, адже наша угода вже готова і чекає підпису. Це як маленькі діти, які, закриваючи очі руками, вважають, що їх ніхто не бачить. Саме так зараз діє Путін. Проте ми також маємо свої ресурси, і, товаришу Трампе, ласкаво просимо! Заїжджайте, забирайте, ми повністю готові до співпраці.

Російська Федерація зазнала значних втрат через вихід американських компаній після початку війни з РФ. У країні були розвинуті видобуток газу, нафти, золота, критичних мінералів і навіть урану. Усе це залишилося без уваги. Сьогодні Путін шукає способи повернути цих інвесторів із сучасними технологіями, тому виступає з подібними ініціативами.

Другий момент. Він хотів би, щоб санкції були зняті. Отже, ми готові дозволити вам видобувати наші ресурси, якщо ви скасуєте санкції. Ці слова, що ви знімете санкції, не звучать вголос, вони залишаються невидимими під столом. Американці не є наївними, вони все це усвідомлюють, бачать і знають, що якщо справа дійде до суті, Російська Федерація висуне умови, що не будуть кращими, ніж ті, які пропонуються американцям в будь-якій іншій точці світу. Усі ці заяви та пропозиції Путіна націлені на те, щоб відволікти увагу від українського питання, знизити значущість відносин з Україною і спонукати американців переглянути свої санкції та своє перебування в Росії.

Проте, Путін здатний в ручному режимі створити такі обставини для американців, які можуть змусити їх забути про безліч глобальних питань. Чи не так?

Так, він здатний на це. Але чи не розсердяться китайці? Звісно, розсердяться. І в такому випадку заявлять: "Дядько Путін, більше від нас електроніки не отримаєш". І на цьому все і завершиться.

- У продовження теми політики Кремля. Оптимізм, який виказує Трамп, мовляв, Путін та Росія загалом дуже прагнуть припинення війни та встановлення миру, ми з росіянами вже далеко просунулися у цьому напрямку, якось не дуже в'яжуться з останніми заявами представників Москви. Напередодні голова МЗС РФ Сергій Лавров назвав "порожніми розмовами" обговорення розміщення миротворчих сил в Україні, а також унеможливив заморожування конфлікту по лінії зіткнення. Усе це є у списку миротворчих бажань Трампа. Так, сьогодні Путін тактично підіграє Трампу, але чи не здається вам, що стратегічно він націлений на зрив переговорів, адже як і раніше, йому потрібна вся Україна?

Ми виходимо з основних і реальних фактів. По-перше, Російська Федерація не має потреби в укладенні миру чи перемир'я. Щодня на фронті гинуть тисячі, але це їх не турбує, оскільки вони продовжують захоплювати нові території, що є їхньою метою. Американці це прекрасно усвідомлюють, але намагаються знайти спосіб обійти цю ситуацію, прагнучи зупинити війну. Вказівка Трампа полягає в тому, щоб якомога швидше встановити мир, але реальних механізмів для цього у них немає.

Щодо того, що президент США останнім часом активно говорить про просування переговорів із Москвою, то просування визначається не словами, а реальними кроками. От у нас, наприклад, є реальний крок - угода про мінеральні ресурси, яка буде підписана. Також є той факт, що ми, в принципі, сказали чітко американцям, які нам потрібні безпекові гарантії, чому вони мають бути такими, що ми за це готові віддати, так би мовити. Тобто, наша позиція зрозуміла, чітка і ясна.

Отже, в "закритому приміщенні під столом" можуть бути присутніми деякі незначні деталі, але не ключові. З російського боку ми постійно спостерігаємо появу нових бар'єрів, що відповідає стратегії цієї держави. І знову, чи усвідомлюють це американці? Так, вони усвідомлюють. Чи здатні вони щось змінити? На мою думку, це залишається великим питанням, адже ситуація вкрай складна. На сьогоднішній день у них немає суттєвих важелів впливу на Росію.