Україна розробляє альтернативний план на випадок, якщо забезпечення безпеки виявиться неефективним — Politico.
Що має стати ядром безпеки України?
"Україна пройшла фундаментальне переосмислення того, що означають гарантії безпеки і на чому вони мають базуватися. Раніше бачення ґрунтувалося переважно на зобов'язаннях партнерів щодо захисту. Сьогодні ж є чітке розуміння: ядром будь-яких гарантій безпеки мають бути Збройні сили України та її оборонна промисловість", -- розповіла очільниця місії України при НАТО Альона Гетьманчук.
Однак, впровадження цього підходу вимагатиме значних змін. Україні слід створити надійний оборонний сектор, модернізувати систему закупівель, реформувати процес набору військовослужбовців, а також продовжувати удосконалювати технології безпілотних літальних апаратів, збільшити виробництво дальнобійних ракет і переоснастити армію сучасними танками, артилерією та авіацією. Зокрема, Київ вже домовився про закупівлю до 150 шведських винищувачів Saab JAS-39E Gripen. Крім того, Україні необхідно залучити значні обсяги фінансової допомоги для зміцнення армії, яка зможе витримати будь-які нові агресії з боку Росії.
Тема безпекових гарантій набула особливої актуальності після того, як президент США Дональд Трамп фактично виключив з обговорення бажаний для України варіант — запрошення до НАТО, яке гарантує захист своїх учасників відповідно до статті 5 про колективну оборону.
Оскільки Україна не має членства в Альянсі, їй доводиться шукати індивідуальні угоди, які, ймовірно, не забезпечать такої ж надійності, як гарантії НАТО. Київ підходить до таких домовленостей обережно, враховуючи уроки 1994 року, коли після відмови від ядерної зброї обіцянки США та Великої Британії виявилися не більш ніж словами.
Кілька європейських партнерів оголосили, що після підписання угоди вони готові розмістити свої військові підрозділи в Україні. На суші будуть розгорнуті війська, в повітрі — літаки, а в Чорному морі — кораблі. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте, під час свого візиту до Києва 3 лютого, зазначив, що Сполучені Штати виконуватимуть роль запобіжного механізму, підкресливши, що ці гарантії безпеки є "надійними".
Одночасно Москва проявляє бажання заперечувати будь-які безпекові пропозиції для України.
Київ має суттєві сумніви щодо надійності обіцянок Трампа, враховуючи його різкі та непередбачувані рішення в політичній сфері.
"Чи пішов би Трамп на війну з Росією заради України? Абсолютно ні. Чи запровадив би Трамп санкції проти Росії за порушення будь-якого режиму припинення вогню? Дуже малоймовірно", -- написав аналітик з питань Росії та України Тімоті Еш.
У ситуації, коли надійність гарантій безпеки викликає сумніви, Україні дедалі більше доводиться звертатися до альтернативного варіанту — орієнтуватися на власні можливості.
"Чим довше триває війна, тим більше українців усвідомлюють, що в першу чергу варто покладатися на власні сили. Це свідчить про розчарування в попередніх безпекових зобов'язаннях, а також про скептицизм щодо можливостей вступу до НАТО і водночас про зростаючу віру в здатність України протистояти агресору," – зазначила Гетьманчук.
Одним з основних компонентів майбутньої системи стримування повинна стати потужна армія.
У процесі мирних переговорів Україна вимагає, щоб чисельність Збройних сил України залишалася на рівні 800 тисяч військових.
Водночас конфлікт став джерелом серйозних кадрових проблем: близько 2 мільйонів українців перебувають у розшуку за ухилення від призову, а приблизно 200 тисяч військовослужбовців самовільно залишили свої підрозділи, повідомив у січні міністр оборони Михайло Федоров. Якщо вогонь буде припинено, значна частина діючих військових може прагнути повернення до цивільного життя.
Це означає масштабні та фінансово затратні зусилля зі створення і підтримки великої армії мирного часу, яку необхідно чітко організувати та забезпечити достойним грошовим утриманням. Для цього, за словами військового аналітика і керівника фонду "Повернись живим" Тараса Чмута, Україна має підвищити якість підготовки на всіх рівнях і змінити організаційну та штабну структуру.
Федоров, зі свого боку, анонсував глибоку цифровізацію та комплексні реформи.
"Ми прагнемо кардинально змінити систему: реалізувати військову реформу, вдосконалити інфраструктуру на передовій, подолати обман і корупцію, а також виховати нову культуру лідерства та довіри. Наша мета — забезпечити, щоб ті, хто демонструє справжні досягнення, отримували належні винагороди та можливості для подальшого розвитку," — зазначив міністр оборони.
Київ повідомляє, що щомісячні втрати Росії становлять приблизно 35 тисяч осіб, що значною мірою пов'язано з ефективним використанням українських дронів. Цей потенціал потрібно посилювати, щоб запобігти новим атакам з боку РФ.
За інформацією Федорова, в Україні вже існує розвинений ринок безпілотників, сформовано флот дронів, а також ведеться розробка ракет, систем радіоелектронної боротьби, боєприпасів і перехоплювачів.
"Проте не можна вести війну з сучасними технологіями, ґрунтуючись на застарілій організаційній системі," -- зазначив міністр.
"У сфері дронів, РЕБ, боєприпасів і ударних систем виробництво вже вимірюється сотнями й тисячами одиниць. На цьому етапі ключовим завданням є стабільність серій від партії до партії та контроль якості, а також безперебійна робота виробничих ліній без втрати ефективності", -- зазначив виконавчий директор Української ради оборонної промисловості Ігор Федірко.
Водночас Україна займається розробкою власних ракетних систем. Якщо країна матиме достатні ресурси, вона зможе завдавати серйозних ударів по російських нафтопереробних заводах, інфраструктурі та військових цілях у випадку нової агресії.
Обіцянки оборонного підприємства Fire Point виробляти приблизно 200 ракет Flamingo FP-5 щомісяця не були повністю виконані, хоча деякі з цих ракет вже використовувалися для атак на об'єкти в Росії.
Одночасно Україна володіє різноманітними крилатими ракетами та безпілотниками дальнього радіусу дії, які можуть уражати цілі на значній відстані в тилу ворога. Додатково, разом із Великою Британією, триває створення тактичної балістичної ракети з дальністю до 500 км та бойовою частиною вагою 200 кг.
Усі ці програми потребують потужної оборонної промисловості та стабільних державних фінансів.
У минулому році оборонні компанії України мали потенціал виробництва на рівні близько 35 мільярдів доларів. Проте через нестачу фінансування уряд зміг забезпечити лише близько 12 мільярдів доларів на виконання контрактів, за словами Федірка.
"До 60 відсотків потужностей залишаються недозавантаженими. Без довгострокових контрактів, передбачуваного фінансування, захищених виробничих майданчиків, автоматизації там, де це можливо, та власної випробувальної бази серійне виробництво неможливе", -- наголосив він.
Окрім забезпечення власної армії, Україна розраховує на експорт озброєнь, хоча чинні правила воєнного часу значно ускладнюють цей процес.
Нові ініціативи Європейського Союзу спрямовані на підвищення витрат на оборону, зокрема через програму SAFE, що передбачає кредити на закупівлю озброєння в розмірі 150 млрд євро, яка також доступна для українських виробничих компаній. Крім того, ЄС має намір надати Україні позику в 90 млрд євро, з яких приблизно дві третини будуть використані саме для потреб оборони.
Юридично зобов'язуючі угоди щодо безпеки зі США та європейськими державами, а також перспектива розміщення міжнародних сил "коаліції охочих" залишаються важливими аспектами мирних переговорів.
"Проте здебільшого їх сприймають як підтримку для українських збройних сил, а не як альтернативу," - підкреслила Гетьманчук.
Для українського президента Володимира Зеленського це означає продовження зміцнення оборонних можливостей країни з метою протидії Росії.
Нагадаємо, за даними Reuters, Україна, ЄС та США розробляють багаторівневий план реагування на випадок порушення Росією мирних угод. Стратегія передбачає негайну реакцію протягом 24 годин: від дипломатичних попереджень до контрударів ЗСУ. Якщо агресія триватиме понад 72 години, у справу вступить "коаліція рішучих" за підтримки американських військ. Мета плану -- позбавити Кремль можливості безкарно зривати перемир'я, поєднуючи військову відповідь із повним витісненням російських енергоносіїв зі світових ринків.
