В Європейському Союзі розпочалася "революція упаковки". Чи готова до цього Україна?

Запланований законопроект "Про упаковку та відходи упаковки" повинен відповідати сучасним європейським стандартам.

Наприкінці 2024 року після тривалих політичних дебатів та консультацій між Єврокомісією, бізнесом та екологічними організаціями Рада ЄС ухвалила документ, який став найбільш радикальним переглядом правил регулювання індустрії паковання - галузі, що пронизує всі сфери сучасної економіки.

Для України Регламент ЄС 2025/40 про паковання та відходи упаковки (PPWR) важливий не лише тому, що, згідно з Угодою про асоціацію, ми зобов'язалися гармонізувати власне національне законодавство з європейським. Ситуація має нагальний практичний вимір: українська продукція в упаковці вже сьогодні присутня на ринку ЄС. А отже - має відповідати європейським вимогам.

PPWR набув чинності в ЄС 11 лютого 2025 року. Основні положення документа почнуть діяти з 12 серпня 2026 року. Проте масштаб нових норм і вимог настільки значний, що повна імплементація Регламенту розрахована на десятиліття - з поетапним введенням окремих положень до 2030, 2035 і 2040 років тощо.

Фахівці визначають три основні цілі нового документа. По-перше, це зменшення кількості відходів упаковки. По-друге, сприяння розвитку циркулярної економіки шляхом більшого використання вторинних матеріалів. І, по-третє, забезпечення рівних умов для підприємств на всій території Європейського Союзу завдяки єдиним стандартам і вимогам.

Регламент являє собою документ, який має безпосередню силу і є обов'язковим для всіх 27 держав-членів Європейського Союзу. Це перший випадок, коли запроваджується така глибока уніфікація: раніше законодавчі норми в галузі управління відходами суттєво варіювалися в різних країнах. Незважаючи на те, що багато важливих аспектів ще будуть визначені підзаконними актами, які мають бути ухвалені Європейською комісією та урядами країн-членів, основні принципи, терміни та методи управління відходами упаковки тепер залишаються єдиними для всього Європейського Союзу.

Незважаючи на значні зміни, основна концепція регулювання цієї галузі залишилася незмінною: виробники упаковки та товарів, які в ній містяться, відповідають за весь життєвий цикл продукту – починаючи з добування сировини і виготовлення, і закінчуючи переробкою чи повторним використанням. Таким чином, принцип розширеної відповідальності виробника (РВВ) залишається ключовим елементом нової європейської політики у сфері утворення відходів упаковки.

Нові стандарти дійсно мають високу амбіційність, порівнюючи з раніше чинними нормами ЄС. Регламент встановлює конкретні часові рамки для поступового переходу від неекологічних видів упаковки до циркулярних рішень, зокрема:

Прийняття PPWR матиме значний вплив не лише на виробників упаковки та товарів, які в ній знаходяться, але й на імпортерів, дистриб'юторів, постачальників дистанційних послуг та інших гравців ринку. Щоб включити всі ці категорії суб'єктів, які зобов'язані дотримуватись вимог Регламенту, документ впроваджує новий термін - "економічний оператор".

Експерти та бізнес-лідери з усіх держав Європейського Союзу наразі обмірковують і активно обговорюють шляхи ефективного впровадження нових норм у практику. В Україні детальне та систематичне дослідження Регламенту і його впливу на бізнес-середовище виконує Українська Паковально-Екологічна Коаліція.

Новий Регламент представляє собою як виклик, так і можливість для України.

Виклик, тому що наша система управління відходами паковання не просто застаріла - вона не існує як цілісна модель. PPWR не з'явився з нічого - до його ухвалення в ЄС вже діяли понад 70 нормативних актів, які стали фундаментом для нового документа. В Україні ж законодавчої бази, окрім рамкового закону "Про управління відходами", фактично немає.

Законопроєкт "Про упаковку та відходи упаковки" перебуває на розгляді парламенту вже півтора року. На сьогодні він фактично втратив актуальність, адже ґрунтувався на Директиві про паковання та відходи упаковки, яка діяла в ЄС ще з 1994 року, а тепер, після ухвалення PPWR, втрачає чинність.

Незважаючи на це, голова Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування Олег Бондаренко вважає, що законопроект "Про упаковку та відходи упаковки" може бути ухвалений у першому читанні вже до кінця поточної сесії парламенту, тобто до вересня 2025 року. Цю думку він висловив нещодавно під час свого виступу на Українському Полімерному Форумі.

Однак новий Регламент також відкриває нові можливості для України. Він надає реальний стимул для проведення глибоких реформ у цій важливій сфері. Виробники упаковки та товарів в Україні вже повинні дотримуватись вимог PPWR, якщо планують експортувати свою продукцію до ЄС. Багато з них готові до адаптацій, проте стикаються з проблемою відсутності сертифікованих лабораторій та інших необхідних умов, які повинна забезпечити держава. Перш за все, це стосується відповідного законодавства.

Сьогодні Україна володіє сучасними потужностями для переробки скла, металу, паперу та деяких видів пластику. Хоча наші підприємства готові до активної роботи, вони змушені використовувати лише частину своїх ресурсів через брак сировини. Часто переробники змушені імпортувати відходи з інших країн, що є абсурдною ситуацією, викликаною відсутністю ефективної системи роздільного збору відходів упаковки в країні.

Цю ситуацію неможливо змінити без прийняття закону "Про упаковку та відходи упаковки", який відповідатиме сучасним європейським стандартам. Відсутність такого законодавства призводить до невизначеності для бізнесу та створює нестабільні умови для інвесторів. Без нього не буде функціонувати система розширеної відповідальності виробника (РВВ), що здатна забезпечити фінансування для розвитку ефективної інфраструктури для збору та сортировки відходів.

Успіх на європейському ринку буде можливий лише для тих виробників, які зможуть пристосуватися до основ циркулярної економіки. Для того щоб український бізнес міг реалізувати цю можливість, потрібна узгоджена державна стратегія.

Підприємці можуть сподіватися на законодавство, яке не лише не заважає їхній адаптації до нових реалій, а навпаки – активно сприяє їй. Вони вправі вимагати від законодавчих актів чіткого визначення ролей і обов'язків усіх ринкових учасників, а також впровадження ефективних і справедливих механізмів контролю.