Вадим Денисенко, голова аналітичного центру "Бізнес-столиця".

Різке погіршення економіки - головний тригер падіння режиму Путіна

Попри відновлення санкційного тиску з боку США, Росія зберігає здатність заробляти мільярди на експорті нафти, адаптуючись до нових умов глобального ринку. Паралельно Україна дедалі активніше атакує ключові елементи російської економіки - від портів до нафтотерміналів, намагаючись створити власний формат економічного тиску.

Чи здатні ці процеси реально вплинути на хід війни та які фактори можуть стати критичними для режиму Путіна - Укрінформу розповів політичний експерт, керівник аналітичного центру "Ділова столиця" Вадим Денисенко.

- США відновили санкції проти російської нафти. Наскільки відчутно вплинуть на війну мільярди, які Росія встигла заробити за період послаблення обмежень? На що цих грошей їм може вистачити?

Фактично, це навряд чи матиме значний вплив на перебіг війни. Якщо проаналізувати структуру російського нафтового експорту, можна помітити, що до введення санкцій близько 90% постачань здійснювалося до Китаю та Індії. На сьогоднішній день ситуація суттєво не змінилася — приблизно 90% обсягів все ще орієнтовані на ці ж ринки.

Єдина помітна відмінність полягає в ціновій стратегії. Перед загостренням ситуації в Ірані Росія була змушена реалізовувати нафту за значно зниженими цінами. Нині основне питання полягає в тому, чи залишиться цей знижений тариф. Я вважаю, що якщо він і буде, то лише в незначному розмірі. Більше того, ймовірність його збереження виглядає низькою, оскільки на світовому ринку сьогодні спостерігається швидше нестача нафти, ніж надлишок.

Важливим моментом у цьому контексті є нещодавній візит Лаврова до Китаю. Однією з його цілей було забезпечення стабільності постачання російської нафти. Пекін не надав однозначної відповіді, але зрозуміло, що Китай прагнутиме досягти вигідніших умов, зокрема отримати певний дисконт. Разом із тим, у стратегічному аспекті, як скасування, так і відновлення американських санкцій не матимуть значного впливу на обсяги експорту російської нафти.

- Втім є інформація міністра фінансів США: РФ могла отримати близько $2 млрд від продажу нафти під час періоду пом'якшення санкцій. Водночас Reuters із посиланням на МЕА пише, що у березні Росія заробила 19 млрд доларів, тоді як у лютому - 9,75 млрд... Що скажете?

Ця ситуація є досить очевидною з точки зору арифметики. Кожен додатковий підйом на 10 доларів у вартості нафти приносить російському бюджету приблизно 1,6 мільярда доларів. У порівнянні з часами, коли напруженість навколо Ірану була меншою, ціна нафти зросла приблизно на 40 доларів. Таким чином, теоретично Росія може мати можливість отримувати близько 6 мільярдів доларів додаткових надходжень.

Проте це лише теоретична модель. Насправді ситуація є більш складною. Через наші удари по балтійських портах і Новоросійську Росія навряд чи змогла в повній мірі використати свій потенціал. Отже, додаткові доходи дійсно існують, але їх обсяги не є максимально можливими, які могли б бути без атак на інфраструктуру.

Ви згадали про удари, які Україна завдає по ключових економічних об'єктах Росії, таких як порти, нафтотермінали та критичні виробництва. Чи можемо вже оцінити реальний вплив цих "дронових санкцій"? Яким чином вони впливають на здатність Росії стабільно фінансувати свої військові дії?

Проблема полягає не лише в здатності Росії фінансувати війну, а й у масштабах втрат, які вона зазнає. Ці втрати вже помітні, хоча їх точне число важко визначити.

Але якщо брати окремі відрізки часу, то були тижні, коли Росія втрачала приблизно 15-20% експортних потужностей. Це означає серйозні валютні недоотримання. Чи ставить це під загрозу фінансування війни? Радше ні. Але це ускладнює наповнення бюджету в конкретний момент часу.