Вигнаний народ: історія депортації кримських татар радянським режимом та сучасні виклики, з якими вони стикаються через російську анексію їхніх земель.

Вигнання народу з його батьківщини.

Перед депортацією на півострові проживало 218 тисяч кримських татар, згідно зі сталінським переписом 1939 року. Це становило близько 20% всього населення Криму того часу.

Депортація відбулася з 18 по 20 травня 1944 року. Кримців вивозили ешелонами до Узбекистану, Киргизстану та на Урал. Навіть кримські татари, які служили у Червоній армії, не змогли уникнути виселення. Після закінчення війни їх повернули до рідних місць, розташованих тисячі кілометрів від їхньої батьківщини.

"Основною метою депортації було усунення корінного населення з Кримського півострова. Ще одним із завдань Сталіна напередодні завершення Другої світової війни було прагнення отримати від західних країн тиск на Туреччину, щоб забезпечити собі доступ до Босфору - протоки, що з'єднує Чорне море із Середземним. Тому він намагався позбавити сусідні регіони, такі як Крим та Північний Кавказ, впливових мусульманських спільнот, які могли б перешкодити здійсненню цього плану," - зазначає історик Роман Кабачій, старший науковий співробітник Музею історії України в контексті Другої світової війни.

Окрім депортації кримських татар, радянська влада також виселила греків, болгар, вірмен та німців. Їх звинуватили у співпраці з нацистами. Проте в більшості випадків не було жодних доказів їхньої колаборації з ворогом.

Кримськотатарський хлопчик, депортований з Криму за "зраду Радянського Союзу" - "співпрацю з німцями" (фото: Вікіпедія)

"Ще у 1941 році, коли почалася німецько-радянська війна, з Криму та інших чорноморських районів України були депортовані німці. Вважалося, що вони можуть становити загрозу і допомагати окупантам у боротьбі проти Радянського Союзу. Отже, до 1944 року СРСР вже мав досвід депортації національних меншин", - зазначає історик.

Кримських татар змусили покинути все - з собою можна було взяти лише документи. У дорозі через нелюдські умови перевезення, спеку та нестачу харчів померла 191 людина, за офіційною версією. Насправді ці цифри значно вищі.

"Це була чітко спланована акція. Фактично геноцид, бо він був скерований на те, щоб відірвати народ від своєї батьківщини, асимілювати в інших народах. Нерідко депортували ті, хто ще вчора вечеряв чи обідав у родинах кримських татар. Про такі випадки розповідав нинішній глава Меджлісу Рафат Чубаров", - говорить Кабачій.

Радянська влада фактично заборонила вживати сам термін "кримські татари": татари повинні були існувати лише як єдине ціле.

"В Польщі назви народів завжди пишуть з великої літери. Коли ж поляки за традиційним правописом вживають «татари» з великої букви, а «кримські» - з малої, це фактично знижує статус кримських татар до етнічної групи більшого народу. Однак насправді кримські татари і казанські татари є різними народами," - зазначає експерт.

У другій половині 1940-х років кримські татари почали масово залишати свої місця проживання, порушуючи правила спецпоселення та висловлюючи вимоги про повернення на батьківщину. У 1960-70-х роках у деяких випадках влада надавала дозвіл на невелику кількість переселень до Криму.

Згодом обмеження на повернення кримських татар до Криму були скасовані, проте отримати прописку на півострові все ще не дозволяли. Це змусило людей оселятися в сусідніх областях, таких як Херсонщина та Запоріжжя. З кінця 1980-х років почалося масове повернення кримських татар на їхню історичну батьківщину.

Покинуте кримськотатарське село Ускют (зображення: Вікіпедія)

Після того, як Крим був анексований Росією, приблизно 50 тисяч кримських татар залишили свою батьківщину. Більше ста осіб стали політичними в'язнями у РФ, а багато активістів загинули внаслідок переслідувань з боку окупантів.

"Ми спостерігаємо за новою трагедією, яка розгортається на наших очах. Постійні обшуки, прирівнювання релігійної організації "Хізб ут-Тахрір" до терористичних угруповань, ув'язнення осіб за так звану "народну журналістику" – все це є тиском на населення. Унаслідок цього деякі люди не витримують і залишають окупований півострів. Проте є й такі, хто повертається, адже для кримських татар Крим – це єдина батьківщина", - зазначає Кабачій.

Кримські татари у Запорізькій і Херсонській областях фактично пережили подвійну депортацію - через повномасштабне вторгнення росіян їм знову довелося покинути свої домівки вже у 2022 році.

"Гульнара Бакірова, членкиня Меджілісу, яка до початку великої війни мешкала в Новоолексіївці Херсонської області, втекла, знищивши всі родинні світлини", - зазначає Кабачій.

В Музеї історії України в контексті Другої світової війни в експозиції "Україна - Розп'яття" представлено виставку під назвою "У портреті предків моя батьківщина". У її межах відомі представники кримськотатарського народу діляться фотографіями своїх предків, які пережили жахи депортації.

В експозиції знімки фотографині Еміне Зіятдінової, режисера та актора Ахтема Сеітаблаєва, режисера Наміра Алієва, депутата ВР Таміла Ташева, членкині меджлісу Гульнари Бакірової, головної редакторки "Української правди" Сегвіль Мусаєвої, заступника директора Українського інституту Аліма Алієва, художника Рустема Скибіна, першого секретаря посольства України в Узбекистані Юсуфа Куркчі.

Роман Кабачій презентує виставку "У портреті предків моя батьківщина" (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач).

"Найдавніші знімки, представлені на виставці, датуються початком ХХ століття. На них зображені прадідусь і прабабуся Еміне Зіятдінової. Юсуф Куркчі поділився фотографією, на якій його батько Ібрагім знаходиться поруч з Мустафою Джемілєвим в Узбекистані, на горі Чирчик. Тут збиралася активна молодь кримських татар, обговорюючи шляхи повернення. Сегвіль Мусаєва надала знімки своєї матері та бабусі, які відвідували Феодосію на відпочинок, аж поки не вирішили повернутися до Криму назавжди", - зазначає історик.

Усі підписи до світлин зроблені українською, кримськотатарською й англійською мовами.

"Кожне фото в цій виставці має свій особливий зміст. Це не перший наш проект у цій сфері. У 2017 році ми презентували книгу "Полиновий травень 1944 року", в якій зібрані свідчення, архівні документи та фотографії, що стосуються депортації, а також роботи художника Рустема Емінова. Отже, тема кримських татар залишається для нас актуальною", - зазначає історик.