Відчуття провини за те, що вижив? Як впоратися з переживаннями вцілілого?

Причини виникнення почуття провини у тих, хто вижив

Частина українців через війну залишила домівки і виїхала в більш безпечні місця. Багато людей виїхали за кордон. І нерідко вони почуваються "винними", адже інші українці воюють, живуть під обстрілами, переживають тяжкі втрати. Такі почуття переживають і люди, які живуть у порівняно безпечних регіонах.

"Є таке поняття, як провина вцілілого. Це явище супроводжується комплексом різних емоційних реакцій, зокрема переконанням, що не можна насолоджуватися життям, робити щось приємне для себе, доки інші люди страждають і перебувають у небезпеці", - зазначила психолог.

Такі переживання супроводжуються внутрішнім конфліктом між потребою жити далі і почуттям несправедливості та провини, що "саме тобі випало бути в безпеці".

На думку експерта, люди здатні "заморожувати" свої бажання та емоції, відкладаючи життя на потім — до закінчення війни, повернення рідних або настання кращих часів.

"Цікаво, що дослідження показують: серед людей, які перебувають у безпечних умовах за межами України, ознаки посттравматичного стресового розладу спостерігаються досить часто - за цим показником вони посідають друге місце після військових", - розповіла Ірина Губеладзе.

Вона підкреслила, що справа не лише в конкретному діагнозі, а в прояві травматичного досвіду. Це наслідок тривалої невизначеності, втрати звичного способу життя, відчуття "ізоляції" та нерозуміння, в якому напрямку слід рухатися далі.

Психолог зауважила, що насолоджуватися життям "зараз" - непросто, коли реальність сповнена тривогою і невизначеністю. Мозок намагається захистити людину, і життя відкладається "на потім".

"Необхідно відновити своє право на життя в поточний момент, дозволяти собі насолоджуватися дрібницями, встановлювати короткострокові цілі та шукати підтримку - серед близьких, у громадах або у професіоналів," - підкреслила психолог.

Вона зазначила, що кожен має можливість вести активніше життя, якщо усвідомить, що його "відкладене існування" – це не вияв слабкості, а механізм адаптації, який можна з часом змінити на більш позитивний підхід.

При цьому важливо не сварити і не звинувачувати себе. Варто просто визнати, що під час війни, а іноді й у мирні часи ми несвідомо відкладаємо життя "на потім".

І з цим уже можна працювати.

Принцип поступових дій

Психолог підкреслила, що важливо не обмежуватися плануванням на рік чи п'ять років, а зосередитися на короткострокових цілях, наприклад, на тиждень чи навіть на день. Замість того, щоб ставити масштабні завдання, краще виконувати невеликі щоденні дії — прогулятися, піклуватися про себе, насолоджуватися теплом, світлом і смаками.

"Коли особа здійснює невеликий крок і спостерігає позитивний результат, в її організмі відбувається вивільнення дофаміну — нейромедіатора, що відповідає за відчуття досягнень," — пояснила фахівець.

Вона зазначила, що цей "гормон щастя" викликає відчуття радості і стимулює прагнення до подальших дій.

"Це не вимагало великих зусиль, але особа змогла досягти хоч і незначного, проте важливого успіху. Такі поступові кроки допомагають людині просуватися вперед у вирішенні своїх проблем," - підкреслила експертка.

Дайте собі можливість насолоджуватися життям.

Експерт підкреслила, що варто дати собі можливість насолодитися моментом, не концентруючись на думках про те, що "ще багато справ не завершено" або "в світі відбуваються трагедії".

Як зазначає Ірина Губеладзе, уміння виявляти позитивні моменти — це навичка, що підлягає розвитку.

Комунікація

Психолог поділилася, що спілкування з особами, які ведуть динамічний і продуктивний спосіб життя, поступово стає справжнім "притяганням".

"Спілкуючись з такими людьми, ми отримуємо їхню енергію, що сприяє нашому виходу з застою," - підкреслила вона.

Методи вдячності

За словами Ірини Губеладзе, вони повертають людину в теперішній момент і допомагають прийняти своє життя таким, яким воно є.

"Вдячність відкриває очі на те, що навіть у цей момент існують причини для вдячності. Зосереджуючись на цих крихітних митях - "павутинках", які формують нашу дійсність, ми виявляємо, що навколо нас є безліч позитивних і підтримуючих речей," - поділилася думкою експертка.

Денник радощів та приємних митей

"Щовечора перед сном можна записати, що сьогодні принесло радість або викликало посмішку, а також свої маленькі досягнення. З часом така практика допомагає мозку частіше помічати хороше", - зазначила психолог.