Військові трибунали = Справедливість для військовослужбовців

На одинадцятому році війни активніше обговорюється ідея відновлення військових судів в Україні. Нещодавно цю тему підняв генерал армії Віктор Муженко, який обіймав посаду Начальника Генерального штабу та Головнокомандувача Збройних сил України в період з 2014 по 2019 рік. Він також акцентує увагу на важливості військової адвокатури, нагадуючи, що на це питання він звертався ще у 2017 році.

І адвокати, які вирушили на фронт для захисту України, підтримують цю ініціативу.

Загалом, більшість військовослужбовців, з якими я спілкувався в останні роки, переконані, що в умовах війни та протягом тривалого періоду після її завершення немає альтернативи військовим судам. Цю думку висловив також генерал Назаров, який сам пережив досвід перебування на лаві підсудних, поки Верховний Суд не виправдав його.

Тезу про доцільність відновлення в Україні військових судів можна обґрунтувати судовою статистикою. Хоча всі й так розуміють, що суспільство гостро реагує на питання мобілізації, корупції, недоліки в організації роботи органів військового управління, порушення прав військовослужбовців, СЗЧ, масові порушення законів і звичаїв війни з боку російських загарбників. Суспільство жадає справедливого миру, закінчення війни, Перемоги і справедливості для тих, хто захищає Батьківщину.

Інформація свідчить про значне зростання кількості нормативно-правових документів в Україні, що стосуються військової сфери, а також про те, що суди займаються розглядом десятків тисяч справ, пов'язаних із військовими питаннями.

Ці дані свідчать про те, що в загальних судах сформувалася окрема категорія справ, для яких необхідні спеціалізовані знання в галузі військового права, а також практичний досвід функціонування в умовах військової структури. Такі знання та досвід повинні гарантувати професійне і справедливе вирішення військових справ. У зв'язку зі значним зростанням кількості проваджень у справах про військові злочини, Вища рада правосуддя, як головний конституційний орган у сфері суддівського врядування, підтримує ідею впровадження військової юстиції в Україні.

Щоб правильно, кваліфіковано тлумачити норми права, що діють у Збройних Силах, визначати критерії відповідальності за їхнє порушення, забезпечити права і свободи, соціальний захист мільйона військовослужбовців та сотень тисяч ветеранів війни, має діяти спеціалізована державна структура. Спеціалізований державний юридичний орган, який відповідно до Конституції України повинен захищати права і свободи людини і громадянина (стаття 55 Конституції України). Таким органом може і повинен стати військовий суд. На цьому наголошує і секретаріат Ради національної безпеки і оборони України.

Таку ж точку зору має і Міністерство оборони України.

Історичний досвід і досвід країн НАТО переконує, що в Україні три ланки судів військового правосуддя (кілька окружних військових судів, Військовий апеляційний суд та військова Палата Верховного Суду) можуть органічно вписатися в структуру судів загальної юрисдикції та систему органів державного управління України.

Військові суди мають можливість ефективно контролювати діяльність територіальних центрів комплектування, структур військового управління та правоохоронних органів на передовій, забезпечуючи дотримання законності під час бойових дій, а також зберігаючи необхідний рівень конфіденційності та військової інформації.

Станом на 1 жовтня 2024 року в Україні працює 4 988 суддів, що становить лише 70% від необхідної кількості (6 631 посада). Таким чином, 29,6% суддівських посад залишаються вакантними, що ускладнює швидке і якісне здійснення правосуддя у діючих судах. При цьому щороку судді загальних судів вирішують 3-4 мільйони справ усіх категорій.

Згідно з наявними даними, приблизно 7-8% чоловіків в Україні не можуть проходити військову службу, тоді як більше 20% мають обмежену придатність. Водночас, жінки становлять більше 50% суддівської спільноти в Україні. Це дає змогу кожному зробити власні висновки щодо кількості суддів, які служили в армії.

Відсутність досвіду військової служби у більшості суддів загальної юрисдикції призводить до недостатнього розуміння особливостей військових правовідносин, військових статутів і умов служби. У ситуації високого судового навантаження, якість розгляду військових справ може суттєво постраждати, адже ці справи часто пов'язані з комплексними питаннями військового права, статутними зобов'язаннями, бойовими умовами і морально-психологічними викликами, характерними для воєнних дій. Загальні суди, не маючи можливості детально вивчити специфіку військових правовідносин, а також не володіючи відповідним досвідом і знаннями, можуть неправильно інтерпретувати ці аспекти, що, в свою чергу, може мати негативні наслідки як для окремих осіб, так і для боєздатності країни.

В Україні вже існує кадровий резерв юристів, які мають досвід служби у збройних силах. Серед них більше 50 суддів, кілька сотень працівників судових апаратів, адвокати, правознавці та прокурори, які зараз беруть участь у бойових діях. Ці фахівці могли б значно підвищити якість правосуддя, використовуючи свої знання у галузі військового права та практичний досвід для ефективного і справедливого розгляду справ, пов'язаних з військовими конфліктами.