Волинська трагедія: інформація про новий День пам'яті в Польщі та погляд України на цю подію.

Польща вшановує жертв Волинської трагедії

11 липня 2025 у Польщі офіційно відзначається "Національний день пам'яті поляків - жертв геноциду, скоєного Організацією українських націоналістів (ОУН) та Українською повстанською армією (УПА) на східних територіях Другої Речі Посполитої".

Під такою назвою меморіальний день був затверджений Сеймом Польщі на початку червня, а 2 липня 2025 відповідний закон підписав президент Анджей Дуда.

Вибір 11 липня як важливої дати обумовлений тим, що вона символізує піковий момент масових убивств польського населення на Волині, що відбулися у 1943 році.

Зокрема, в дослідженнях польської історії підкреслюється, що в цей день сталося пікове проявлення антипольських акцій, зокрема у селі Павлівка. Офіційні представники Польщі називають ці події "Волинською різаниною" і вважають їх актом геноциду.

Нагадуємо, що в період Другої світової війни, а саме у 1942-1943 роках, на території Волині відбувалося протистояння між українцями та поляками. Внаслідок етнічних чисток, які проводили Українська повстанська армія (УПА) та польська Армія Крайова (АК), сотні людей з обох національностей втратили життя.

Волинська трагедія досі є болісною і суперечливою главою історії, яка продовжує впливати на стосунки між цими двома державами.

Недавнє рішення Сейму Польщі щодо встановлення 11 липня Днем пам'яті жертв Волинської трагедії в Міністерстві закордонних справ України розцінили як таке, що йде всупереч із духом добросусідських відносин між країнами.

"Подібні односторонні дії не сприяють встановленню взаєморозуміння та примирення, над якими наші держави працюють вже тривалий час," - підкреслили в Міністерстві закордонних справ.

В уряді акцентували, що Київ підтримує об'єктивне наукове дослідження складних моментів спільної історії, вважаючи, що шлях до примирення лежить через відкритий діалог та взаємну повагу.

Учора, 10 липня, Міністерство закордонних справ України опублікувало нову заяву стосовно Волинської трагедії. "Ми прагнемо до відкритого, об'єктивного та збалансованого історичного діалогу, позбавленого політичного впливу та односторонніх інтерпретацій, і сподіваємося на мудрість наших польських партнерів у оцінці подій спільного минулого", - йдеться в повідомленні міністерства.

Подія на вшанування пам'яті жертв Волинської трагедії (фото: Getty Images)

В інтерв'ю РБК-Україна український історик Олександр Зінченко виявив здивування щодо повторного оголошення 11 липня Днем пам'яті, адже аналогічний день вже було встановлено ще в 2016 році.

Зінченко вважає це рішення нелогічним, зазначаючи, що в історії Польщі є багато інших великих трагедій, для яких не були проголошені спеціальні дні пам'яті.

Згідно з думкою українського історика, польські політики все частіше звертаються до теми Волинської трагедії, щоб розпалювати українофобські та ксенофобські настрої в польському суспільстві, особливо на фоні зростання популярності правих і ультраправих рухів. Історик зазначає, що ці комеморації в основному несуть політичний підтекст, а не мають на меті вшанування пам’яті.

Важливо зазначити, що нещодавно обраний президент Польщі Кароль Навроцький висловився проти інтеграції України до Європейського Союзу. Він аргументував свою позицію "інтересами" Варшави, зокрема зважаючи на питання, пов'язані з Волинською трагедією.

Навіть через вісімдесят років після Волинської трагедії українці та поляки продовжують дискути про цю подію. Причини суперечок пов'язані з різними поглядами на відповідальність за ті події, числом жертв, а також з відмінностями в історичних та політичних контекстах обох націй.

Варшава офіційно класифікує події як "геноцид" по відношенню до польського народу, вчинений Організацією українських націоналістів та Українською повстанською армією. Це питання для Польщі є "незагойною травмою для кількох поколінь", а вшанування пам'яті жертв має особливе значення. Польські дослідники наголошують, що з польського боку не було аналогічних злочинів, і всю відповідальність покладають на українське націоналістичне підпілля.

У своєму інтерв'ю для РБК-Україна історик Маріуш Зайончковський провів паралель між Волинською трагедією та найжахливішими злочинами, скоєними під час Другої світової війни проти польського народу.

Зайончковський зазначає, що на території Волині та Східної Галичини не існувало "партизанського конфлікту" між Армією Крайовою та Українською повстанською армією. Натомість, там мали місце масові вбивства беззахисного польського населення, здійснені УПА.

Українська сторона сприймає Волинську трагедію як складний і суперечливий феномен, в якому мали місце обопільні етнічні чистки та жертви. Тому вона не підтримує односторонню кваліфікацію цих подій як геноцид.

Українські дослідники історії акцентують увагу на більш широкому історичному фоні конфлікту, що бере початок з окупації українських територій Польщею. Історик Роман Кабачій в інтерв'ю для РБК-Україна зазначив, що досягти єдиного розуміння подій на Волині, зведеного до "спільного знаменника", навряд чи можливо.

Він акцентував увагу на тому, що українська сторона не повинна звинувачувати всю УПА виключно за польські чистки, адже її основна мета полягала в боротьбі проти радянських та нацистських загарбників. Роман Кабачій також вказав на те, що для багатьох поляків червоно-чорний стяг сприймається як "прапор злочинців", в той час як для українців він є символом боротьби за свободу і незалежність.

Детальніше про причини конфліктів між українцями та поляками, пов'язані з Волинською трагедією, можна знайти в спеціальному матеріалі на РБК-Україна.

Цього року в Україні стартувала ексгумація поляків, які втратили життя під час Волинської трагедії. Ця ініціатива стала наслідком тривалих переговорів між Україною та Польщею, а також скасування мораторію на ексгумаційні роботи, що існував з 2017 року.

Перші роботи стартували у квітні 2025 року в селі Пужники на Тернопільщині, де було знайдено братську могилу з останками 42 осіб, серед яких близько 10 дітей. Виявлені артефакти свідчать про те, що значна частина загиблих була римо-католиками.

Спалене село Пужники (фото: puzniki.pl)

Очільниця української археологічної команди Аліна Харламова в інтерв'ю для РБК-Україна наголосила на тому, що ці археологічні розкопки є надзвичайно важливими для обох держав.

Для польського народу це шанс з гідністю поховати своїх предків, а для українців – можливість започаткувати відкриту дискусію та розвіяти міфи, які часто експлуатуються російською пропагандою. Археолог висловила сподівання, що такі дослідження продовжаться й в інших областях України.

Польський історик Маріуш Зайончковський вважає ексгумацію в Пужниках ключовим етапом після тривалого періоду непорозумінь з цього питання. Він підкреслює, що обидві країни стали жертвами російських провокацій, які розпочалися ще в 2015 році. Зайончковський також згадав про акти вандалізму щодо пам'ятників в Україні та Польщі, а також про обстріл польського Генконсульства в Луцьку в 2017 році, які, на його думку, могли бути організовані російськими спецслужбами.

Історик визнав, що узгодження історичних версій України та Польщі є дуже складним завданням, але закликав залишити "демонів минулого" й ушанувати всіх загиблих незалежно від національності.