Врятував три життя: син донора побачився з людьми, які отримали органи його батька.
Одна історія, яка стала джерелом надії для трьох незнайомців. Після трагічної загибелі батька військового Миколи Недашківського внаслідок нещасного випадку, син без будь-яких сумнівів погодився на донорство. Нещодавно у Львові він вперше зустрів тих, у чиїх серцях та тілах живуть частини його найдорожчої людини. Про цю емоційну зустріч, де сльози горя перепліталися з словами вдячності за новий шанс на життя, розповість наш колега Роман Гаврилів.
Ці троє чоловіків дізналися про зустріч, на яку їх запросили до лікарні, лише два дні тому. Всі вони мають спільну важливу дату - 4 квітня 2025 року, яка стала для кожного з них другим Днем народження.
Трохи нервуюсь. З нетерпінням чекаю, щоб дізнатися, хто це.
Протягом майже року чоловіки перебувають з органами людини, яка пішла з життя всього за день до процедури. І до самого кінця вони не мають уявлення, хто буде з ними вести бесіду.
Військовослужбовець Микола Недашківський - син людини, яка стала донором. Його батько отримав тяжку черепно-мозкову травму внаслідок падіння дерева і, на жаль, помер у Житомирській обласній лікарні. Дізнавшись про трагедію, Микола без сумнівів ухвалив рішення про згоду на трансплантацію органів.
Микола Недашківський, спадкоємець донора:
Мабуть, це зайняло десь хвилину – я не розмірковував, просто зібрав свої думки. Я усвідомлював, що обставини такі, що через день-два я зрозумію – це не той шлях. Нам також було б добре, якби ми могли врятувати нашого батька таким чином, адже я розумів, що в інших людей також є діти, дружини, і їм не легше.
Микола спеціально завітав до Львова, щоб зустрітися з людьми, яким його вчинок допоміг зберегти життя. Олександр Шалко та Ярослав Кішкаш стали щасливими власниками нових нирок.
Олександр Шалко, отримувач:
Якщо, не дай Боже, щось станеться з нами, то ми вже згідні свої органи віддати іншим людям. Нехай користуються. Чому ні?
Ярослав Кішкаш, реципієнт:
Три роки я стояв на листі очікування. Уже нормально: не ходиш по діалізах, нормально пересуваєшся, можеш їздити. Ти незалежний уже від діалізу.
Юрій Кошла очікував на новий орган чотири місяці, його операція виявилася найважчою. Через цироз була необхідна термінова пересадка печінки.
Юрій Кошла, реципієнт:
Лікування не давало жодного результату. Згодом ситуація ускладнилася, і діагностували онкологію. Здавалося, що все втрачено. Але в мені залишилося бажання жити. Я вирішив змінити своє життя. Є причини для цього. У мене є донька, маленька принцеса. Я мрію відвідати її весілля і побачити, як вона закінчує навчання.
Після того, як Микола підписав угоду, інформація була внесена до Державного реєстру трансплантації. Система організувала процес: всі органи мали бути пересаджені у Львові. Менш ніж за кілька годин їх доставили з Житомира - Олександр, Ярослав і Юрій вже очікували на свої хірургічні втручання.
Ірина Ілясевич, лікарка-анастезіологиня, керівниця транспланткоординації Центру трансплантації Першого ТМО Львова:
Усе це сталося одночасно в Першому територіальному медичному об'єднанні, де проводилися трансплантації в трьох різних операційних кімнатах.
Особисті дані з обох боків конфіденційні, але попри це такі зустрічі можливі. За бажанням реципієнт може подякувати родині донора.
Марина Стадник, координаторка трансплантацій в Житомирській обласній лікарні:
Якщо обидві сторони: і реципієнт, і представники донора - якщо вони виявляють таке бажання, що вони хочуть познайомитися, зустрітися між собою, тоді вони можуть звернутися із заявою до Українського центру транспланткоординації, центрального органу влади, який власне врегульовує всі ці процеси, пов'язані з трансплантацією в Україні.
Микола висловлює своє незадоволення тим, що в суспільстві існують упередження стосовно трансплантацій. Для нього ця зустріч є можливістю підтвердити, що пересадка органів дійсно є справжнім рятівним колом для багатьох пацієнтів.
Микола Недашківський, спадкоємець донора:
На мою думку, у 99% випадків люди б змінили своє рішення миттєво. Я не хочу зла нікому, але якщо б у когось із них виникла схожа ситуація, я абсолютно впевнений, що їхнє сприйняття, думки та ставлення відразу ж зміняться. Потім вони самі почнуть активно шукати лікарів.
Чоловіки обмінюються телефонами та розглядають можливість зустрічі за чашкою кави. Тим часом реципієнти продовжують свої візити до лікарів, їхнє здоров'я оцінюється як задовільне. Саме цю інформацію і прагнув отримати Микола.
Микола Недашківський, спадкоємець донора:
