Як Гренландія обирала між незалежністю, Данією та США, і які перспективи її чекають у майбутньому.

11 березня у Гренландії відбулись вибори, на яких нечисленні мешканці найбільшого острова планети обирали місцевий парламент. І якщо на попередніх виборах домінували економічні проблеми і способи поліпшення добробуту громадян, то нині "тінь Трампа" створила дещо інший настрій.

Зростання конкуренції між великими державами в Арктиці, географічне розташування Гренландії та її сировинні ресурси підвищили привабливість острова в очах американського президента.

Дізнайтеся про нових лідерів Гренландії, їхні обіцянки та реакцію на висловлювання Дональда Трампа в статті журналістки "Європейської правди" Іванни Костіної під назвою "Без шансів для Трампа: яке майбутнє обирає для себе Гренландія". Нижче представлено короткий виклад основних моментів.

Гренландія, колишня колонія, а нині автономна територія Королівства Данія, отримала право мати свій парламент у 1979 році.

Згідно із законом про самоврядування, ухваленим у 2009 році, гренландський народ отримав визнання на міжнародному рівні як спільнота, що має право на самовизначення.

Сучасний політичний лад Гренландії зазвичай описують як "поєднання автономії та абсолютно незалежності".

Гренландія не приймає самостійних рішень, хіба шо, коли йдеться про державну конституцію, громадянство, Верховний суд, зовнішню, оборонну та безпекову політику, а також валютну та грошово-кредитну політику.

Взамін острів щороку отримує від Данії значну фінансову підтримку, яка перевищує 500 мільйонів євро, що призначена для реалізації цілей "соціальної держави". З населенням менше ніж 57 тисяч осіб, це означає, що кожен житель отримує понад 17 тисяч євро на рік.

У рамках поточної кампанії представники влади Данії чітко підкреслювали, що не втручаються у вибір гренландців. Вони відповіли Трампу, заявивши, що острів не є предметом продажу, і лише його жителі мають право визначати його майбутнє.

Перед виборами дослідження виявили, що більшість населення Гренландії підтримує ідею незалежності, проте існує розбіжність у думках щодо того, коли це може відбутися і в який спосіб вплине на їхнє добробут.

Отже, не варто дивуватися, що близько 75% гренландців на виборах до парламенту віддали свої голоси тим партіям, які виступають за обережний підхід до питання проголошення незалежності.

Неочікувано, перемогу здобула правоцентристська партія "Демократи", яка заробила близько 30% голосів, порівняно з лише 9% на минулих виборах.

Ця політична сила традиційно проявляє скептицизм щодо ідеї незалежності, віддаючи перевагу розширеній автономії в рамках королівства.

Хоча у своїй виборчій програмі "Демократи" все-таки внесли ідею про незалежну Гренландію з вільною ринковою економікою, представники партії закликають до обережності, щоб уникнути ризику негативного впливу на добробут населення та економічну стабільність.

Друге місце, яке зайняли популісти з "Налерак" ("Точка орієнтації"), стало яскравим свідченням їхньої проамериканської орієнтації. Ця політична сила є єдиною, що явно прагне до більш тісної співпраці зі Сполученими Штатами. За них проголосували 24,5% виборців.

Однак навіть вони не підтримують пропозиції Трампа щодо приєднання Гренландії до США. Проте, на відміну від інших, вони наполегливо вимагають термінового голосування за незалежність, що може ускладнити їхні зусилля щодо створення коаліції.

Чинна партія влади "Спільнота людей", якій прогнозували перемогу на виборах, несподівано зайняла третю позицію, отримавши лише 7 мандатів. Ця політична сила виступає за економічну та політичну незалежність Гренландії, однак обіцяє не поспішати з проведенням відповідного референдуму.

Ще більше падіння зазнала соціал-демократична партія "Сіумут" - один із найбільш послідовних прихильників незалежності Гренландії. Є партнерами партії прем'єрки Данії.

Голова партії, яка здобула перемогу, охарактеризував постійне втручання Дональда Трампа як абсолютно неприйнятне, а його натяки на Гренландію в якості товару - як абсолютно вкрай огидні.

А тому переможцям виборів доведеться знайти такий компроміс, який, з одного боку, відповідав би сподіванням гренландців про незалежність, а з іншого - не дав підстав Трампу посилити тиск на острів.