Як українські медики протистоять німецьким бюрократичним перешкодам.

Протягом наступних кількох років Німеччина зіткнеться з нестачею близько 50 тисяч лікарів, прогнозує федеральний міністр охорони здоров'я країни Карл Лаутербах (Karl Lauterbach).

Наразі в Німеччині проживає близько 1,2 мільйона українських та 972 тисяч сирійських біженців, і багато з них є висококваліфікованими лікарями. Чому ж так мало з них мають змогу працювати у німецькій медичній сфері, навіть проживаючи тут роками?

Олексій Український, 45-річний лікар-анестезіолог з Одеси, визнав свій медичний диплом у Німеччині у 2016 році, але нині він констатує, що ця процедура стала набагато складнішою для біженців, які прибувають з України до Німеччини.

Згідно з дослідженням, проведеним виданням Die Welt, з моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року до Німеччини прибуло понад 1600 українських лікарів, і лише 187 з них отримали ліцензію на медичну практику.

У відповідь на зростаючий інтерес, Олексій Український запустив безкоштовні вебінари та створив Telegram-канал, щоб надати підтримку співвітчизникам, які потребують порад щодо складного та тривалого процесу визнання медичних дипломів у Німеччині.

"Тоді мені було потрібно всього лише перекласти свій диплом, - ділиться своїм досвідом Український. - Нині ж українським лікарям необхідно зібрати величезну кількість документів, що детально висвітлюють усі аспекти їхньої освіти. І навіть якщо ваш університет не знаходиться в зоні бойових дій і ви можете отримати необхідні документи, це може зайняти до шести місяців, а переклад на німецьку мову обійдеться у тисячі євро. Для тих, чиї домівки зруйновані і які мають лише одну валізу, це може стати непереборною перешкодою."

Навіть після того, як документи перекладено і людина склала іспит з німецької мови, навряд чи можна розраховувати на безпроблемне працевлаштування в лікарську практику або лікарню. Наступна частина процесу - визнання освіти еквівалентною німецькому медичному ступеню. Через різні вимоги до кількості теоретичних іспитів та обсягу практичного досвіду в різних землях, більшість іноземних лікарів повинна компенсувати різницю шляхом проходження стажування або складання іспитів - або і того, і іншого.

Політика охорони здоров'я регулюється урядами всіх 16 федеральних земель Німеччини. Кожна з цих земель встановлює власні вимоги та стандарти, яким мають відповідати іноземні медичні працівники.

Близько 80% підписників мого Telegram-каналу складають жінки віком від 35 до 45 років, які мають дітей. Як зазначає Олексій Український, їхні чоловіки залишилися в Україні через призовний вік. Цим жінкам доводиться шукати способи організувати догляд за малюками, поки вони готуються до важливих іспитів. Наприклад, візьмемо лікарів похилого віку. 50-річному дерматологу, який має вже 20 років досвіду, непросто скласти іспит з внутрішньої медицини, адже він призначений для 22-річних студентів у Німеччині, а його навчання в медичному інституті вже давно стало минулим.

За словами лікаря, цей процес триває дуже довго, багато місяців або навіть років. "А тим часом ви можете працювати медсестрою, якщо пощастить, або у супермаркеті або піцерії, якщо не пощастить", - каже анестезіолог.

Найбільша німецька профспілка лікарів, Marburger Bund, так само критично ставиться до системи ліцензування лікарів-іноземців. Цей процес є невблаганно повільним, кажуть вони, частково через те, що у ФРН існує лише єдине відомство, яке проводить оцінку кваліфікації іноземних лікарів і яке значним чином недофінансовано і недоукомплектовано персоналом. За словами речника Marburger Bund Ганса-Йорґа Фреезе (Hans-Jörg Freese), цей Експертний центр для професій у сфері охорони здоров'я (GfG), офіс якого розташовано у Бонні, потребує "більше персоналу, менше бюрократії, більшої цифровізації процедур" і більшої стандартизації в усіх 16 землях Німеччини.

Навіть після того, як лікарі витримують довгі очікування, щоб отримати можливість скласти іспит, то "професійна ліцензія часто видається їм лише на два роки", нарікає Фреезе. "Тривалі затримки з подачею (другої) заявки можуть призвести до того, що ці лікарі втратять роботу через два роки і житимуть за рахунок допомоги з безробіття, навіть попри те, що їхній роботодавець відчайдушно намагатиметься їх утримати", - пояснює складний процес представник профспілки.

Нібрас Субх, кардіолог з Сирії, який тепер практикує в лікарні в Геттігені, пережив аналогічну ситуацію. Подібно до членів медичної профспілки, він виступає за впровадження єдиного системного підходу до визнання іноземних медичних дипломів на всій території Німеччини.

Згідно з його словами, іноземні медики зобов'язані подавати заявки на отримання медичної ліцензії через місцеві органи влади у кожному регіоні, і кожен з них має свої специфічні вимоги. "Ці вимоги можуть значно відрізнятися в різних частинах Німеччини, починаючи від списку необхідних документів та їх перекладу й легалізації, до процедур отримання ліцензії та формату іспитів", — зазначає Субх.

У 2016 році чоловік прибув до Німеччини, приєднавшись до численних сирійців, які шукали порятунку від війни у своїй країні. За інформацією Даніеля Терценбаха, федерального уповноваженого з питань інтеграції біженців на ринку праці, 70% з цих біженців змогли знайти роботу в Німеччині.

Нібрас Субх - один з них. Він є членом SyGAAD (Сирійського товариства лікарів і фармацевтів у Німеччині), яке минулого року провело опитування на півночі Німеччини і виявило, що 30 відсотків людей, які подають документи на визнання їхньої лікарської кваліфікації, чекають на відповідне рішення щонайменше один рік.

Сирійські медики, які прагнуть отримати ліцензію, стикаються з додатковою проблемою – тиском, пов'язаним із нещодавніми закликами в Німеччині до нових депортацій біженців. Після трагедії, що сталася на початку цього місяця, коли сирійський шукач притулку став жертвою ножового нападу в Золінгені, деякі представники консервативних політичних сил закликали до повної зупинки прийому сирійців. Помірковані та праві політики все частіше висловлюють думки про необхідність повернення шукачів притулку до Сирії, незважаючи на те, що це наразі є неможливим.

Попри те, що щороку на ринок праці в Німеччині виходить дедалі більше медичних спеціалістів, німецькі медіа вказують, що цього недостатньо для задоволення потреб, пов'язаних із демографічними змінами. Крім того, значна кількість лікарів переходить на часткову зайнятість. Згідно з даними суспільно-правового мовника ZDF, у 2023 році лише 85% лікарів загальної практики працювали на повну ставку, тоді як у 2009 році цей показник становив 98%.

"Повна зайнятість для лікарів, як правило, передбачає 50 або 60 робочих годин щотижня", - повідомили представники профспілки Marburger Bund телеканалу ZDF. Лише ті медики, які зменшують свою робочу навантаженість до 70% від стандартного графіка, можуть дійти до звичного 40-годинного робочого тижня.

Лікарі в Німеччині розподілені нерівно. У містах спостерігається надлишок медичних спеціалістів, тоді як жителям сільських районів часто потрібно долати значні відстані та витрачати багато часу на очікування прийому у лікаря загальної практики.

Отже, Ганс-Йорґ Фреезе з Marburger Bund підкреслює, що створення зайвих бар'єрів для лікарів з міжнародною освітою є "повністю недопустимим".