Як Сполучені Штати отримали вигоду від плану Маршалла. Пора усвідомити їхню політичну стратегію.

Отже, хоча Сполучені Штати є нашим партнером, важливо визнати реальність і усвідомити як наші, так і їхні інтереси.

Альтруїзм і безкорислива підтримка ніколи не були характерними для США. Мені незрозуміло, чому ми, українці, обрали вірити в міф про чудовий план Маршалла, який нібито був реалізований для Європи, але це тепер призводить до негативних наслідків для нас. На емоційному рівні ми відчуваємо зраду та приниження. Це результат наших завищених сподівань від США.

Наше сприйняття США завжди було трохи ідеалістичним і ґрунтувалося на голлівудському міфі про героїв-захисників демократії та цінностей. А чи це відповідало дійсності, ми не замислювалися, бо картинка здебільшого була занадто гарною.

Зараз і ми, і решта Європи прокидаємося після цього гіпнозу та праведно обурюємося від усвідомлення брутальності, прагматизму й егоцентризму США. Чи варто обурюватися від продемонстрованої нарешті суті геополітики США? Чи усвідомлення неприкритої суті інтересів адміністрації Трампа жахливіше за лицемірство та приховане нехтування інтересами України з боку попередньої адміністрації Байдена?

Так, ми з жахом спостерігаємо за водоспадом новин і намагаємося зрозуміти, що ж буде і чим все для нас обернеться. Чи наша угода зі США - рекет і приниження, чи це насправді угода ні про що? Чи сторони обмінюються тлумаками в інформаційному просторі перед своїми виборцями тільки заради PR-перемог, чи це дійсно про угоду, подібну до плану Маршалла?

Вже можна з упевненістю стверджувати, що це не є рекетом, і ми не передаємо свої природні ресурси Сполученим Штатам. Це, безсумнівно, піар-ходи з обох сторін. Проте, чи стане ця угода каталізатором нашого розвитку та змін, подібно до плану Маршалла, залежить більшою мірою від нас самих.

Ми повинні усвідомити, що прагнемо розвивати наші можливості завдяки американським технологіям, капіталу та експертизі. Нам потрібна чітка стратегія, яка дозволить ефективно використовувати запропонований формат, орієнтуючись переважно на наші інтереси. І так, американці також отримають вигоду від нашого потенційного успіху. Це їхній стиль роботи — завжди заробляти.

А для всіх, хто бажає дізнатися, яким же насправді був план Маршалла для Європи — про який так часто згадують політики, порівнюючи його з даром з небес, пропоную ознайомитися з цікавими цифрами та фактами.

Саме держсекретар США Джордж Маршалл, який став автором післявоєнної програми американської допомоги Європі, відомої згодом під його ім'ям, у 1948 році підкреслював, що основною метою, якою керуються Сполучені Штати, є "відновлення впевненості народів Європи в економічних перспективах їхніх держав і континенту в цілому".

Дійсно, завдяки американському фінансуванню країнам Західної Європи вдалося відродити промисловість, банківську систему, енергетику, аграрний сектор, розбудувати нові соціальні інститути, сформувати зародки системи спільної безпеки. Саме реалізація плану Маршалла стала поштовхом для таких альянсів та організацій, як НАТО, ОЕСР і згодом ЄС.

Протягом чотирьох років реалізації плану США інвестували 13 мільярдів доларів у відновлення Європи. З врахуванням інфляційних змін та коливань валют, ця сума сьогодні еквівалентна приблизно 175 мільярдам доларів. З цієї загальної суми лише 1,5 мільярда доларів (в сучасних реаліях це близько 20 мільярдів доларів) було надано у формі пільгових кредитів, а решта коштів надійшла у вигляді грантової допомоги. Вінстон Черчилль вважав план Маршалла "найбільш безкорисливим вчинком в історії".

Що ж залишилося за лаштунками цього "безкорисного акту" США?

Усі гранти, що отримували європейські держави, мали конкретні цілі: 70% з цих "додаткових" коштів було витрачено на американські товари, послуги, обладнання, зброю, технології та ресурси. Європейським країнам не було дозволено інвестувати американські гроші у розвиток власних нафтопереробних потужностей; натомість їм пропонували купувати готову продукцію від американських нафтових компаній.

План Маршалла на тривалий час перешкоджав створенню незалежної фінансової системи в Європі, закріпивши домінування американського долара як нової глобальної валюти. США надавали фінансування європейським державам для реалізації економічних проектів, що відповідали їхнім власним інтересам. Європейські країни отримували ці кредити з спеціальних фондів, які вони також частково фінансували. Погашення боргів відбувалося з відсотками протягом 20 років, до початку 70-х років.

Між 1948 і 1952 роками валовий внутрішній продукт (ВВП) Сполучених Штатів зріс на 50% завдяки експорту сільськогосподарської продукції, машинобудівних товарів, енергетичних ресурсів і технологій до Європи. У "сучасних грошах" Америка не лише виплатила 20 мільярдів доларів, наданих європейським країнам у вигляді кредитів, та приблизно 10 мільярдів доларів у вигляді відсотків, але й зміцнила своє військове, економічне та безпекове домінування в регіоні. Крім того, до США повернулися 108 мільярдів доларів, які Європа отримала у форматі грантів.

P.S. На мою думку, було б надзвичайно цікаво ознайомитися з інфографікою, що відображає фактичний розподіл фінансів, які "достались" Україні. Це могло б стати справжнім відкриттям.