Як захистити себе та свого улюбленця від сказу. Поради від ветеринарного спеціаліста та імунологині - доступною мовою.
Я прагну провести вакцинацію бездомних тварин. Які кроки потрібно вжити для цього?
У різних регіонах України збільшується кількість випадків сказу серед тварин - здебільшого диких. У Черкаській області з початку 2025 року зареєстрували 46 випадків, у Вінницькій - 52, у Запорізькій - 10. Випадки сказу у тварин фіксували й на Київщині, зокрема - у домашнього собаки. Ба більше, за даними Центру громадського здоров'я, за перші три місяці 2025 року в Україні на сказ захворіла одна людина.
Те, що випадків сказу більшає, пов'язане з війною. Одна з причин: раніше диких тварин вакцинували від сказу за допомогою пероральної вакцини. Її розкидали у місцях, де живуть такі тварини, вони їли вакцину - і випадків захворюваності було менше. Зараз через бойові дії у фронтових та прифронтових районах часто неможливо це зробити. Тому багато диких тварин залишаються невакцинованими та водночас багато переміщуються.
Сказ - смертельна вірусна хвороба, що передається через слину інфікованих тварин та вражає центральну нервову систему. Найчастіше інфікування відбувається через укуси. Вилікуватись від сказу неможливо, він призводить до смерті у 100% випадків. Але захистити себе та своїх тварин - можна. Для цього варто дотримуватись чітких правил та діяти швидко.
LIGA.net обговорила питання безпеки людей і тварин від сказу з двома експертками. У розмові взяли участь ветеринар Наталя Соколова, яка працює у складі місій UAnimals та проводить вакцинацію тварин у прифронтових зонах, а також лікарка-інфекціоністка, імунолог і кандидат медичних наук Анастасія Лішневська.
Сказ передається від тварини до тварини та від тварини до людини, коли інфікована вірусом слина потрапляє у кровоносну систему. Найчастіше це відбувається через укуси, але можуть бути й інші варіанти. "Наприклад, інфікування може відбутися, якщо у вас є порізи на руках, і ви візьмете інфіковану тварину без рукавичок", - розповідає ветлікарка Наталя Соколова.
Переносниками вірусу сказу можуть бути різноманітні дикі тварини, такі як лисиці та вовки. Однак, це також стосується і тих тварин, що мешкають у містах, наприклад, кажанів або їжаків, до яких люди часто намагаються доторкнутися або навіть забрати додому. "Крім того, це можуть бути безпритульні або навіть домашні тварини, які мають можливість вільно блукати, - пояснює Наталя. - Наприклад, якщо ваш кіт, який не отримав вакцинацію проти сказу, втік і через добу повернувся додому з ознаками укусів, існує ймовірність, що він міг заразитися сказом".
На жаль, достеменно - ніяк. Дійсно, є так звані класичні симптоми сказу - коли у тварини посилюється слиновиділення, вона ловить зубами у повітрі уявні предмети, стає надто ласкавою. "Якщо ви зустрічаєте лисицю, єнота, борсука чи будь-яку іншу дику тварину, яка, замість тікати від вас, лащиться та ініціює контакт - це вже привід насторожитись та не підходити", - пояснює Наталя Соколова.
Проте не варто покладатися лише на наявність симптомів. Іноді сказ може протікати в безсимптомній формі, і тварина не демонструє жодних зовнішніх ознак хвороби. Тому важливо пам'ятати: якщо у вас є сумніви щодо вакцинації тварини, яка вас вкусила, негайно звертайтеся до лікаря.
Якщо вас вкусила невакцинована від сказу тварина (або у вас немає даних про її вакцинацію), перш за все якомога швидше промийте рану. "Зробіть густий розчин із мила та води та хвилин 15 ретельно промивайте рану, - пояснює порядок дій інфекціоністка Анастасія Лішневська. - Якщо рана глибока, промивайте настільки глибоко, наскільки це можливо. Після цього варто обробити рану антисептиком - краще за все 70-відсотковим розчином спирту".
Одразу після цього треба їхати в рабіологічний центр - вони діють при районних лікарнях та спеціалізуються на проблематиці сказу. У таких центрах є вакцина від сказу, яку використовують після укусів. Вакцинація безоплатна. Також треба уточнити, чи вакцинована людина від правця, і якщо ні - зробити щеплення.
Якщо у вашій місцевості немає рабіологічного центру, рекомендується звернутися до лікаря-інфекціоніста. Це може бути фахівець з державної або приватної медичної установи, оскільки в деяких приватних клініках також доступні вакцини від сказу.
Вакцинація проти сказу складається з п'яти ін'єкцій, які проводять в день, коли відбувся укус, а також на третій, сьомий, чотирнадцятий і двадцять восьмий дні. Якщо з якихось причин пацієнт не зміг звернутися до медичного закладу в день укусу, важливо зробити це якомога швидше — наступного або через день. Необхідно пройти вакцинацію в будь-якому випадку.
Якщо медичні працівники не погоджуються проводити вакцинацію, наполягайте на своєму. У разі необхідності, вимагайте документальне підтвердження відмови та звертайтеся на гарячу лінію Національної служби здоров'я (НСЗУ) за телефоном 16-77.
"Перше введення вакцини слід здійснити якомога швидше, - зазначає Анастасія Лішневська. - У певних ситуаціях, окрім вакцини, також вводять ін'єкції імуноглобуліну. Це необхідно, коли існує високий ризик зараження, наприклад, якщо тварина, яка вкусила, проявляла ознаки інфекції, або якщо укус стався в обличчі." Імунітет до сказу починає формуватися приблизно на 14-й день після отримання першої дози вакцини.
Якщо є можливість спостерігати за твариною, яка вас вкусила, то краще зробити це - щоб зрозуміти, чи інфікована вона сказом.
Сказ – це невиліковна інфекція, яка в усіх випадках закінчується летально. Інкубаційний період може варіювати від одного місяця до року, хоча в окремих випадках він може бути як коротшим, так і тривалішим. Перші ознаки хвороби є неспецифічними і можуть включати легке підвищення температури, загальну слабкість, відчуття втоми та нудоту.
Далі підключаються клінічні симптоми - наростає температура, нервова система людини стає гіперчутливою до подразників. Це може проявлятися у гідрофобії (коли людина раптово починає боятися води), аерофобії (страх вітру чи протягу), акустикофобії (страх гучних звуків). Можуть виникати порушення мовлення, людина може стати агресивною.
При паралітичній формі сказу хворий залишається спокійним, проте у нього спостерігаються паралічі, головні болі та м'язові спазми. Як правило, від початку проявів захворювання до летального результату проходить кілька тижнів.
Якщо ви не маєте постійного контакту з дикими чи бездомними тваринами, проходити профілактичні щеплення від сказу може бути недоцільно. Проте такі щеплення настійно рекомендуються для певних груп людей, зокрема для ветеринарів, волонтерів, які займаються порятунком тварин, працівників та власників притулків, а також науковців, які досліджують вірус сказу в лабораторних умовах.
"Що стосується профілактичних щеплень, тут застосовуються інші схеми, - зазначає Анастасія Лішневська. - Спершу вводяться дві дози вакцини, а подальша ревакцинація проводиться залежно від рівня захисних антитіл."
Єдиний ефективний метод захисту тварин від сказу – це вакцинація. Вакцинувати слід усіх домашніх улюбленців, навіть якщо ваш пес прогуляється тільки на повідці та не контактує з іншими собаками, а також якщо ваш кіт не виходить з дому.
"Коти мають звичку тікати з дому, а потім повертатися з ранами, і ви ніколи не дізнаєтеся, хто їх покусав і які хвороби можуть бути у вашого пухнастика, - зазначає ветеринар Наталя Соколова. - Або уявіть ситуацію: ваша подруга приходить в гості з дитиною, малюк грає з вашим котом, тягне його за вуса, а кіт, у відповідь, кусає. Якщо тварина не була вакцинована, за законом її можуть забрати і помістити на карантин. Чи варто переживати через цей стрес для вас, кота і вашої подруги?"
В Україні тварин від сказу вакцинують раз на рік. "У державних ветклініках це можна зробити майже безплатно - за 13-14 грн, - пояснює Наталя. - Потрібно лише прийти в клініку з твариною та її паспортом, зробити ін'єкцію та поставити відмітку. У селах, де у тварин часто немає паспортів, лікарі просто записують дані в журнал вакцинації".
Наталія разом із командою ветеринарів вирушає до міст та сіл, що розташовані поблизу фронту, в рамках ветеринарних місій від UAnimals. Ці райони часто залишаються без регулярного доступу до ветеринарної допомоги. Під час таких виїздів лікарі безкоштовно надають медичну допомогу як домашнім, так і безпритульним тваринам, виконуючи вакцинацію, стерилізацію та чіпування. За словами Наталі, багато власників тварин, на жаль, ухиляються від вакцинації через свої страхи та упередження. "Проте я помітила певну тенденцію, - ділиться ветеринарка. - Якщо в регіоні, куди ми приїжджаємо, був зареєстрований випадок сказу, то відмов від вакцинації стає значно менше".
У такій ситуації важливо терміново звернутися до державної ветеринарної лікарні, де тварині буде проведена екстрена імунізація проти сказу. Процедура включає серію ін'єкцій, які виконуються за спеціальною схемою. Крім того, за станом тварини здійснюється спостереження протягом 30 днів. Якщо після цього періоду все буде в нормі і не з'являться ознаки хвороби, можна буде зітхнути з полегшенням.
Існує декілька варіантів вирішення цієї проблеми. Перший – запросити спеціаліста з державної ветеринарної клініки. "З теоретичної точки зору, він має приїхати і провести вакцинацію тварин, - зазначає Наталя Соколова. - Проте на практиці це не завжди виявляється ефективним. Навіть якщо лікар і з’явиться, ймовірно, що він не займеться ловлею тварин на вулиці. Вам слід підготуватися заздалегідь".
Другий варіант – це самостійно спіймати тварин і доставити їх до державної ветеринарної лікарні для вакцинації від сказу. Або, навіть краще, відвезти їх у комунальну клініку, де їм не лише зроблять щеплення, а й проведуть стерилізацію.
У будь-якому сценарії важливо розуміти, що сказ є вкрай небезпечною хворобою як для людей, так і для тварин. Тому необхідно дотримуватися всіх заходів безпеки, щоб захистити себе та тих, за кого ви відповідаєте.
