Як українці ділилися з литовцями легендами про князя Вітовта.
У Каунасі було представлено віртуальний музей середньовічної фортеці Тягинь, що належала до епохи Великого князівства Литовського.
Археологічна пам'ятка фортеці Тягинь, що знаходиться в Херсонській області, представляє собою спільну культурну спадщину українського, литовського та кримськотатарського народів. Однак українці, які організували виставку "Відчути Тягинь, вдихнути Південь", не обмежили свою діяльність лише рамками військового музею ім. Вітовта Великого. Вони також мали змогу поспілкуватися з провідними реставраторами країни та зустрітися з українськими дітьми, котрі в даний момент навчаються і живуть у Каунасі.
У ЛИТВІ ПРО ТЯГИНЬ ПОКИ ЗНАЮТЬ НЕБАГАТО
Ми вже писали, що віртуальний музей фортеці Тягинь має 6 залів, у яких представлені майже 100 артефактів. Його можна відвідати за посиланням. Укрінформ розповідав і про археологічні експедиції на Тягині до широкомасштабного вторгнення, і про долю артефактів, які уникли рук окупантів та колаборантів, і про те, як створювався віртуальний музей. А також про першого дослідника фортеці, засновника херсонського "Музею історії та старожитностей", на базі якого створений обласний краєзнавчий музей, Віктора Гошкевича - археологічне вивчення пам'ятки поблизу с. Тягинка він розпочав у 1914 році.
Як зазначає Наталя Бімбірайте, керівниця проєкту, що передбачає створення віртуального музею фортеці Тягинь, надзвичайно важливо демонструвати нашу культурну спадщину за межами України.
- Ми щасливі, що саме в Литві, у музеї Вітовта Великого відбулася перша за межами України презентація оцифрованої колекції артефактів, 3D-моделі фортеці, віртуального музею пам'ятки в цілому. Оскільки поки що навіть у Литві мало відомі наукові дослідження про південь України часів князя Вітовта. І про Тягинську фортецю знають дуже мало. Маємо пам'ятати, що одна з найбільших європейських держав пізнього Середньовіччя - Велике князівство Литовське, - формувалася не шляхом військової агресії, а шляхом дипломатії та економіки: це був "оксамитовий" процес, в якому дотримувалися права і свободи, враховувалися інтереси народів, які доєднувалися до нового союзу. Фактично, Велике князівство Литовське було тогочасним прототипом Європейського Союзу. І це важливо з огляду на те, як агресивно натомість поводилася і поводиться Росія, - каже Бімбірайте.
Серед учасників, які представляли проєкт у Каунасі, була доктор історичних наук Світлана Біляєва. Протягом шести років до початку повномасштабної агресії вона очолювала Південну середньовічну експедицію Інституту археології НАН України. Наразі археологиня не лише викладає у вишах України, але й активно спростовує російські міфи щодо так званої "новоросії".
"Міжнародні Ворота"
Музей Вітовта в Каунасі, заснований у 1919 році, відображає історичний розвиток від давніх часів до сучасності військових структур. У центральній залі на першому поверсі представлено експозицію, присвячену херсонській фортеці. Саме там, поруч зі статуєю Великого князя Вітовта, встановлено макет цієї оборонної споруди. Фортеця Тягинь, що є археологічною пам'яткою, розташована під землею. Для створення її науково обґрунтованої моделі знадобилася спільна праця археологів, істориків, архітекторів, а також підтримка громадських організацій, таких як ГО Інформаційний ресурсний центр "Правовий простір" та ГО Культурний центр Україна-Литва.
Науковиця, працівниця музею Вітовта, докторка історичних наук Лайма Буцевічютє (Laima Buceviciute), яка вивчає кордони Великого князівства Литовського, каже, що наукові дослідження про південь України часів князя Вітовта відомі, проте саме про Тягинську фортецю знають дуже мало. А ще вона вважає, що локація для виставки про Тягинь обрана правильно, адже розповідь про справжню середньовічну історію українського Півдня - це зараз також зброя, яка науково спростовує міфи російської пропаганди.
Окрім моделі фортеці, музей Вітовта також презентує художні твори, пов'язані з діяльністю археологів та їхніми відкриттями. В експозиції представлені цифрові колажі на тканині, доповнені ручною вишивкою. Цю пересувну виставку, яка не лише інформує про Тягинь, а й передає її унікальну атмосферу та настрій, розробила та організувала кураторка Олена Афанасьєва, яка є керівницею Центру культурного розвитку "Тотем". Варто зазначити, що у 2021 році пані Олена ініціювала міжнародну артрезиденцію в Тягині, куди приїхали митці з України та Литви. Під час відкриття виставки в Каунасі вона відзначила, що тоді між археологією та мистецтвом виник особливий зв'язок, адже художники створювали свої арт-об'єкти безпосередньо біля місць розкопок.
Художниця з Литви Ірина Трома створила "портал" поблизу археологічних розкопок, з якого, за її словами, українські археологи отримують литовські артефакти. Після цього вона повернулася до Литви, де в ботанічному саду Вільнюса виготовила ще один "портал", який символічно поєднав Україну та Литву, археологію і мистецтво. Хоча ми не змогли фізично привезти артефакти, знайдені в Тягині під час шести років досліджень, ми представили мистецькі твори, що відображають ці артефакти і передають дух Тягині. Усі роботи містять елементи ручної вишивки, що є дуже чутливим матеріалом і символізує внесок багатьох людей у збереження нашої історії. Через цю виставку ми прагнемо поділитися нашою любов’ю до цієї землі, - зазначила кураторка експозиції.
ПЕРЕД НАМИ - НОВА ЕКСПОЗИЦІЯ!
На презентацію прийшли не лише фахівці, а й представники української діаспори, а також вимушені переселенці, зокрема ті, які вивчають литовську мову на базі Культурного центру національних спільнот. Пані Олена інженер за освітою, вона вже пенсіонерка. До 2014 року мешкала у Донецьку, потім перебралася у Сіверськодонецьк (тоді - Сєверодонецьк), а коли й це місто окупували росіяни, знайшла прихисток у Литві.
- Я дуже зворушена тим, що побачила сьогодні. Мені дуже важливо, що ця виставка - про спільну історію України й Литви, з огляду на те, що зараз відбувається в Україні та світі, - каже пані Олена.
Директорка військового музею імені Вітовта Ріта Малінаускєнє зазначає, що литовці не сприймають Вітовта як загарбника, оскільки процес формування князівства відбувався переважно через дипломатію. Вона підкреслює, що спільне історичне минуле має значний вплив на сучасні взаємини між литовським і польським народами. Крім того, Малінаускєнє стверджує, що Велике князівство Литовське можна вважати своєрідним прототипом Європейського Союзу свого часу.
Під час пресконференції директорка музею наголосила, що тема виставки дуже важлива й актуальна в контексті російсько-української війни. Вона підкреслює, що Росія, яка веде війну проти України, намагається фальсифікувати історію, стерти історичну пам'ять України і Литви.
- Усі виставки у нашому музеї йдуть "у глибину". І цією виставкою ми "копаємо" такі теми, які пов'язують Вітовта з Україною. Цікаво, що українці, зокрема військові, які перебували у Литві на реабілітації і відвідували музей, історію і саме епоху Вітовта знають ліпше, аніж литовці. Литовцям подобається знати, що наша країна була "від моря до моря", але вони не можуть пов'язати це з контекстом. Для наших археологів та істориків ця виставка також дуже важлива, - коментує Ріта Малінаускєнє.
Водночас вона додає, що литовці більш обізнані про те, що відбувається нині в Україні, вони добре знають про трагічне сьогодення Херсонщини, зокрема, про підрив росіянами Каховської ГЕС та наслідки цих подій, проте про спільне минуле наших держав знають мало.
Ця виставка, яку українці привезли до Литви, стане лише початком їхньої співпраці з музеєм. Директор музею Вітовта Великого повідомила, що вже розпочали підготовку до нової експозиції, яка запланована на 2025 рік і буде присвячена військовій інженерії, зокрема фортифікаційним спорудам від давніх часів до сьогодення. Особливо цікавою є тема окреслення лінії фортифікацій на півдні України за часів правління Вітовта.
Необхідно враховувати Аккерман. Ще одна фортеця, зведена за часів Вітовта, розташована на Дніпрі - це Дашів (сучасний Очаків - прим. ред.). Якщо Аккерман знаходиться на заході, а Тягинь - на півдні, ми можемо простежити певну лінію укріплень, що так чи інакше пов'язані з постаттю Вітовта. Не слід забувати й про порт Кочубіїв. Існує безліч різних легенд про інші укріплення уздовж цієї лінії — археологи ведуть суперечки з цього приводу. Та все ж, ця лінія, що проходить вздовж узбережжя Чорного моря, безсумнівно, має своє коріння в епоху Вітовта, - зазначає професорка Світлана Біляєва, керівниця Південної середньовічної експедиції Інституту археології НАН України.
Цю лінію можна трактувати як укріплення, а також як місце, де функціонували митниці та торгові порти, що свідчить про активність торгівлі та економічні процеси того часу, зазначає Біляєва.
"УРОКИ ЖИВОЇ ІСТОРІЇ" ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ
Ці дослідження однаково важливі і для Литви, і для України. Тому українська команда, яка привезла в Литву виставку, радо пристала на пропозицію вчительки литовської мови Рамунє Поташнікової розказати про Тягинь під час відкритого уроку історії для учнів 8 та 11 класів українського підрозділу місцевої приватної школи. Це діти з України, які мають можливість навчатися, зокрема, за підтримки меценатів, українською мовою за литовською програмою. Вони вивчають литовську як іноземну, а українські мова, література та історія для них - обов'язкові предмети. Загалом у цій школі з 1 по 11 класи навчається 450 українських дітей. Сама Рамунє гарно володіє українською мовою, має українське коріння (її батько - українець, мама - литовка, народилася вона у Києві, жила в Україні до 2021 року). На думку вчительки, такі уроки живої історії потрібні не лише дітям, а й дорослим.
Виставка залишатиметься в музеї Вітовта в Каунасі до 2 січня 2025 року, а вже 17 січня вона повернеться в Україну, де буде експонуватися в Чернівцях.
Як зазначила Наталі Бімбірайте, ініціатива "Фортеця Тягинь - форпост європейської історії українського Півдня" реалізується під керівництвом її громадської організації "ІРЦ "Правовий простір" в рамках програми підтримки громадської активності "Долучайся!", що отримує фінансування від Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
Ірина Староселець із Херсона
