Як українці відзначали Водохреще більше століття тому: унікальні фотографії

Згідно з традицією, на Водохреща священнослужителі проводять особливе богослужіння і освячують воду в природних водоймах. Якщо температура повітря падає до значних морозів, то напередодні на річці чи озері вирізають великий крижаний хрест, який розміщують поруч з ополонкою. Віряни після освячення набирають цю святу воду, щоб принести її додому, де кроплять свої оселі і зберігають протягом року. Християни вірять, що ця вода має надзвичайну силу і благодатність.

Традиція вирізання хреста з льоду має свої корені в етнографічних дослідженнях, які були проведені в другій половині ХХ століття. У Закарпатті існувало повір'я, що така ополонка та її околиці володіють містичною силою. Часто льодовий хрест фарбували буряковим соком, надаючи йому червоного відтінку. Іноді поруч з ним ставили ялинку, а сам хрест прикрашали гілками хвойних дерев.

На обряді освячення води зібралося чимало вірян, які прямують до водойми в урочистій процесії. По завершенню молитви священик тричі занурював срібний хрест у води, після чого вода ставала освяченою.

Освячення води у Коломийському повіті в 1930-ті роки (фото: Локальна історія)

Святкування освячення води над Збручем, 1910 рік (зображення: vsviti.com.ua)

У деяких регіонах цей обряд супроводжувався пострілами у повітря зі зброї. Вважається, що ця традиція сягає ще козацьких часів.

"Коли архімандрит уперше занурював хрест у воду, козаки одночасно гримали таким залпом, що від того удару аж земля стогнала. А глядачів укривав густий дим, мов пітьма... Заспокоївшись на кілька хвилин, поки розвіювався дим, а настоятель ще раз занурював хрест у воду, козаки знов стріляли, цього разу скільки кому заманеться", - записав колись козацькі свідчення історик Дмитро Яворницький.

Згодом ця традиція вийшла за межі Запорізької Січі. Існують свідчення, що на початку XX століття на Київщині під час освячення води селяни влаштовували постріли, а в Києві, під час святкової літургії на березі Дніпра, проводили артилерійський салют.

Освячення води у Володимирі-Волинському в 1917 році (фото: picryl.com) може бути представлене як "Процес освячення води у Володимирі-Волинському, що відбувся в 1917 році (зображення: picryl.com)".

Публікації в газетах початку XX століття надають сучасним українцям можливість зануритися в атмосферу освячення води у Львові. Зазвичай цей обряд відбувався на Площі Ринок, де збиралося безліч людей. Раніше освячення води проходило в Богоявленській церкві (яка, на жаль, більше не існує) у Галицькому передмісті, біля невеличкого потоку Сороки. З часом Площа стала основним місцем проведення цього святкового обряду.

Митрополит Шептицький здійснює обряд освячення води у Львові в 1906 році (фрагмент з газети "Nowości Illustrowane"/скріншот з сайту "Старі фотографії Львова").

Освячення води у Львові на Площі Ринок, 1911 рік (фрагмент з видання "Nowości Illustrowane"/скріншот з порталу "Старі фотографії Львова")

Купання на Водохреще у природних водоймах не стало поширеним явищем на українських етнічних територіях. Проте, інформація про цей обряд зустрічається в етнографічних дослідженнях таких регіонів, як Волинь, Поділля, Середнє Подніпров'я, Закарпаття та Буковина.

Одним із перших, хто звернув увагу на цей звичай, був мовознавець, фольклорист і етнограф Олександр Потебня, який описав його в середині XIX століття. У своїх дослідженнях він зазначав, що в деяких місцях на Водохреще хворих дітей купали в ополонках, оскільки вважали, що йорданська вода має цілющі властивості. Схожі спостереження зробив і етнограф Павло Чубинський, який зазначав, що в Канівському повіті молоді хлопці купалися в ріках на Водохреща або вирушали до них, щоб освятити воду.

Священник та етнограф Михайло Зубрицький також описав купання українців у відкритих водоймах на Водохреще. Цю традицію віряни пов'язували з оздоровленням та духовним очищенням від гріхів.

"Коли рано на річці вода отримує благословення, люди купаються і обSplash-юють одне одного; чим більше часу вони проводять у воді, тим краще буде їхнє здоров'я", - зазначав Зубрицький.

У період існування СРСР всі звичаї, пов'язані з християнськими святами, були під забороною. Однак купання в ополонці знову стало модним у другій половині 1990-х років, хоча й досі не набуло широкої популярності.