Які загрози для України можуть виникнути внаслідок вибору Навроцького на пост президента Польщі, і чи існують способи їх мінімізації?

Обрання Кароля Навроцького президентом Польщі стало справжньою революцією в політичному ландшафті країни.

Поразка проурядового кандидата Рафала Тшасковського звела нанівець план коаліції консолідувати владу і тим самим - розблокувати реформи, що досі не могли реалізовуватися через президентські ветування.

Тепер у польській політиці замість зміцнення влади відзначатиметься конфлікт, в якому вирішуватимуться результати парламентських виборів 2027 року.

Про наслідки цієї ситуації, зокрема щодо впливу на польсько-українські зв’язки, ви можете дізнатися зі статті Едвіна Бендика, голови правління Фонду Стефана Баторія (Польща), під назвою "Україна в центрі польської політики: як перемога Навроцького позначиться на відносинах з Києвом". У наступній частині представлено короткий виклад її змісту.

Кароль Навроцький вступить на посаду на початку серпня.

Про справжню програму його президентства досі відомо зовсім небагато.

Враховуючи перші призначення в адміністрації президента, партія "Право і справедливість" отримає значний вплив в президентському офісі.

Нагадаємо, що Навроцький виставив свою кандидатуру на пост президента як незалежний претендент, проте за його спиною стояла опозиційна політична сила "Право і справедливість", очолювана Ярославом Качинським.

Стратегія партії Ярослава Качинського є доволі чіткою - здобути перемогу на парламентських виборах 2027 року та відновити контроль над владою, яку вони втратили в жовтні 2023 року.

Проте, лише демонстрації вражаючого результату на майбутніх виборах буде недостатньо. У 2023 році партія здобула перше місце за кількістю голосів серед усіх учасників, але не змогла укласти коаліційну угоду.

На даний момент не спостерігається жодних свідчень того, що підтримка виборців може збільшитися в найближчі роки до такого рівня, щоб "ПіС" могла управляти самостійно. Отже, для відновлення влади знадобиться коаліція, а найбільш ймовірним союзником вважається партія "Конфедерація", яка в багатьох аспектах має антиукраїнську позицію.

Однак не варто робити поспішних висновків про те, що майбутня коаліція "ПіС - Конфедерація" - це вже вирішене питання. Обидві партії прагнуть лідерства на правому політичному фланзі, а головне - між їхнім керівництвом є велика особиста недовіра.

Проте в керуючій коаліції, наближаючись до виборів, зростає напруга.

Здається, вони готові пожертвувати хорошими стосунками з Україною, аби відновити підтримку серед свого електорату.

Одним із прикладів цього стало нещодавнє ухвалення Сеймом законопроекту, який проголошує 11 липня Днем пам'яті поляків, що стали жертвами геноциду, здійсненого ОУН-УПА на східних прикордонних територіях Другої Речі Посполитої.

Є чимало причин вважати, що така ворожа до України риторика залишиться незмінною до парламентських виборів. Політики помічають зміни в настроях суспільства.

Чи може маніпуляція суспільними настроями зашкодити геостратегічним інтересам Польщі?

У цій ситуації спостерігається найбільша стабільність: як уряд Дональда Туска, так і партія "Право і справедливість", а також новообраний президент Кароль Навроцький визнають агресію Росії найсерйознішою загрозою для безпеки Польщі.

Відтак, ми постійно чуємо про підтримку України в її військових зусиллях та у формуванні нової системи безпеки в майбутньому.

Однак питання про те, чи повинно членство Києва в НАТО і Європейському Союзі бути складовою частиною цієї структури, залишається невирішеним.

У цих аспектах існує певна невизначеність, оскільки наразі неясно, на яких основах це буде спиратися. Виглядає так, що вирішальною є роль Сполучених Штатів.

Отже, перемога Кароля Навроцького не обіцяє покращення польсько-українських відносин у найближчому майбутньому. Але й не обов'язково означає їхнє погіршення.

Проблема полягає в тому, що вона викликала інтерес правих сил до відновлення своїх позицій на наступних парламентських виборах.