З Меркель чи без неї: Портников висловив свою думку щодо можливостей Заходу у запобіганні війні між Росією та Україною.
Колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель викликала інтерес, висловивши думку, що відсутність переговорів між польськими та балтійськими лідерами з президентом Росії Володимиром Путіним могла сприяти зростанню його агресії. Проте журналіст Віталій Портников дотримується іншої думки, вважаючи, що військовий конфлікт Росії з Україною був неминучим.
Цю інформацію він виклав у своїй статті на платформі slawa.tv.
Портников висловив свою думку щодо коментаря Меркель, в якому вона зазначила, що відсутність прямих переговорів між лідерами Польщі та балтійських держав з Путіним, ймовірно, сприяла зростанню його агресивності та стала однією з причин нового нападу Росії на Україну.
Журналіст визнав, що керівники згаданих держав дійсно попереджали своїх західних партнерів про агресивні наміри Кремля, у той час як у Німеччині та Франції ще панували ілюзії, що економічна співпраця з Росією може запобігти новим спалахам конфлікту.
"Проте, можливо, слід було звернути увагу на ці застереження?" -- відзначив Портников.
За його словами, Польща, яка після Другої світової війни опинилася під радянським впливом, а також колишні республіки СРСР Литва, Латвія й Естонія значно краще розуміли справжні наміри Путіна. Його стратегічною метою залишалося повернення до умовних "кордонів 1991 року" та відновлення того, що диктатор називав "справжньою російською державою".
Кремлівська політика була спрямована на те, щоб утримати колишні радянські республіки у своєрідному політичному "підпіллі", перешкоджаючи їх вступу до союзів, які могли б зобов'язати захищати ці держави в умовах російської агресії. Протягом терміну перебування Ангели Меркель на посаді канцлера Німеччини Берлін активно заперечував спробам цих республік вийти з цього "підпілля", як зазначається в колонці.
Яскравим ілюстрацією слугувала позиція Німеччини на саміті НАТО в Бухаресті, де Україні та Грузії не було надано план дій для вступу в Альянс.
"Дана політика лише підкріплювала небезпечні ілюзії Путіна, який вважає, що в певний момент він просто 'відновить' контроль над Україною," -- підкреслив Портников.
Ключовим моментом стало ухвалення рішення про підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Навіть Ангела Меркель тоді не вважала, що цей документ може викликати "негативну реакцію" з боку Путіна. Як і президент США Дональд Трамп у подальшому, вона намагалася зменшити "тривоги" Кремля щодо безпеки. Однак російський президент сприйняв цю угоду як спробу України вийти з-під московського контролю.
"Якщо Росія не вважала Україну або інші колишні республіки справжніми суверенними державами, тоді Захід сприймав їх як незалежні країни. Це призводило до неминучого конфлікту — незалежно від присутності чи відсутності Меркель. Основною причиною цього конфлікту була саме відсутність готовності до реальної війни," — йдеться у статті.
На думку Портникова, цю неготовність Захід демонструє і сьогодні, тоді як в Україні, попри анексію Криму, ще довго існували небезпечні ілюзії, які лише посилилися після обрання Володимира Зеленського президентом.
За інформацією журналіста, зустріч "нормандської четвірки" в Парижі, на якій Меркель, президент Франції Емманюель Макрон і Зеленський намагалися налагодити контакт з Путіним, стала спробою вести безпосередній діалог з диктатором, проти чого попереджали польські та балтійські країни.
"Якщо прагнення Зеленського до діалогу з Путіним можна було трактувати як прояв політичної наївності та нерозуміння обставин, то що ж тоді сталося з досвідченою Меркель? Тепер стає зрозуміло: вона також не усвідомлювала справжні наміри Путіна," – зазначено в колонці.
Важливим складником політики Меркель журналіст назвав також підтримку енергетичних проєктів Кремля, передусім будівництва "Північного потоку". Канцлерка, ймовірно, вважала, що економічна взаємозалежність зменшить ризики агресії, бо Путін не ризикне втратити прибутки "Газпрому". Проте для Кремля цей газогін став інструментом війни -- способом забезпечити енергопостачання на випадок нападу на Україну та отримати важіль тиску на Європу.
Коли будівництво "Північного потоку-2" було завершено, і Angela Merkel особисто відвідала Вашингтон, щоб переконати Джо Байдена не накладати санкції на цей проект, розпочалася масштабна війна. Цей факт повинен стати болісним нагадуванням для тих, хто ігнорував попередження про взаємозв'язок між енергетичною залежністю Європи та агресивними діями Росії. Однак навіть після понад десяти років з початку конфлікту між Росією та Україною, здається, що Меркель так і не переосмислила свою роль і можливості, зазначив Портников.
Суть у тому, що Путіна можна було стримати не діалогом і спробами "умиротворення", а реальним посиленням оборони. За словами журналіста, це ще раз доводить: навіть політики Заходу, яких вважали символами "реалізму", насправді не зрозуміли суті путінського проєкту.
"Якщо вони не усвідомили, що для Путіна війна є засобом підтримки імперських амбіцій, то про що ж можна говорити щодо західних громадян, які не здатні зрозуміти, чому Кремль готовий вступити у конфлікт з усією Європою заради своїх ілюзорних спогадів," -- резюмував автор.
Нагадаємо, що напередодні в інтерв'ю колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель зазначила, що пандемія коронавірусу частково вплинула на радикалізацію Росії, оскільки неможливість особистих контактів із Володимиром Путіним ускладнила досягнення компромісів. Вона також вказала на те, що Польща та балтійські країни несуть відповідальність за погіршення відносин між Європейським Союзом і Росією, оскільки заблокували пропозицію про новий діалог з російським президентом у 2021 році.
