Захід знову перетворився на Схід. Чому країни, які раніше були сателітами СРСР, обирають шлях авторитаризму?
Кореспондентка з особливими повноваженнями LIGA.net
У січні 2025 року журнал The Atlantic випустив статтю, яка могла бути витлумачена як натяк на передбачувані події у Сполучених Штатах. У ній йшлося про те, як у 1933 році новопризначений канцлер Німеччини Адольф Гітлер за короткий проміжок часу, менш ніж за два місяці, легітимно знищив демократію, перетворивши її на одну з найжахливіших диктатур в історії.
Ваймарська республіка існувала лише 15 років. Приблизно такий же період тривав і європейський етап, що можна назвати "кінцем історії", — від розпаду Радянського Союзу до відомої промови Володимира Путіна на безпековій конференції в Мюнхені, де російський лідер фактично оголосив про початок нової холодної війни.
У 2007 році Володимир Путін висловлював свою критику щодо Сполучених Штатів і Європейського Союзу, вважаючи, що вони використовують силу у міжнародних справах у непомірних масштабах.
"Ми були свідками мирної трансформації радянського режиму". "Навіщо нам бомбити і стріляти зараз за першої нагоди? Чи без загрози взаємознищення у нас недостатньо політичної культури, поваги до демократичних цінностей і до закону?" - запитував незмінний президент Росії, в якій тоді ще офіційно тривала друга чеченська війна, за півтора року до військового вторгнення у Грузію.
У 2025 році на Мюнхенській конференції віцепрезидент США Джей Ді Венс, який тепер підтримує дружні стосунки з Росією, критикував Європейський Союз за його політику відкритих дверей та обмеження свободи совісті й слова. Це сталося під час обговорення його та Путіна ультраконсервативних ідеологічних партнёрів в Європі.
Радикальним лівим не вдалося реалізувати ідею "світової революції". Через сто років після тієї невдалої спроби цю мету намагаються досягти радикальні праві сили.
В Словаччині, Угорщині та Сербії тривають антиурядові акції протесту, які, ймовірно, не зможуть суттєво вплинути на стабільність місцевих "неліберальних демократій", що стали характерними для нашої епохи.
В Румунії суд ухвалив рішення не допустити до виборів правого популіста, який несподівано став лідером серед кандидатів у президенти, оскільки не має політичної програми та команди.
У Німеччині перемогу на майже всій території колишньої НДР, сателітки Радянського Союзу, здобуває правопопулістська "Альтернатива для Німеччини".
У Польщі, де вже тривалий час існує двопартійна система, ультраправа партія "Конфедерація" активно конкурує з лідерами виборчих рейтингів.
"Вчора нас вважали єретиками, а сьогодні до нас тягнеться півсвіту. Нас характеризували як залишки минулого, але тепер стало зрозуміло, що ми - це майбутнє", - заявив нещодавно прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан у своїй промові.
Дехто стверджує, що події, які розгортаються у країнах, що раніше були соціалістичними і мали б найбільше цінувати права та свободи, здобуті після розпаду СРСР, є результатом їхнього історичного минулого під впливом "червоної" Москви.
Пояснюємо, чи це так, як це могло статися і до чого це може привести Європу та Україну.
