Закон, який визнає українців, депортованих з території Закерзоння, як примусово переселених, є актуальним питанням, - зазначив Попович.

Закон, який визнає українців, депортованих із Закерзоння, примусово переселеними, був ухвалений Україною занадто пізно. На сьогоднішній день залишилося лише кілька нащадків тих, хто постраждав від так званого "обміну населення".

Про це в етері Еспресо розповіла редакторка щорічника "Український Альманах" Ольга Попович.

Безумовно, цей закон є вкрай актуальним. Його необхідно було впровадити значно раніше. Наразі залишається дуже небагато нащадків тих, хто пережив так званий "обмін населення". Компенсації отримають лише ті, хто зазнав переселення, або ж їхні діти. Насправді, кількість таких людей, а також їхніх нащадків, зведена до мінімуму. Прийняття цього законопроєкту на 34-му році української незалежності виглядає, на мій погляд, запізнілим кроком. Держава мала б вжити заходів раніше, щоб підтримати українців, які в 40-х роках втратили все. Адже тоді деякі українці переселилися з власної волі, але більшість була вимушена залишити свої домівки під тиском комуністичних сил, зокрема, під контролем польських комуністів. Люди, які мали землі, будинки та майно, мали змогу взяти з собою лише одну валізу або те, що могло вміститися на возі, якщо такий був.

Журналістка зазначила, що в Польщі закон, який був ухвалений в Україні, не отримав широкого обговорення. У польських ЗМІ його згадують, але без значної уваги.

"Безумовно, для багатьох сімей це стало справжньою трагедією. Мій батько також є нащадком учасників цієї операції – його родина була переселена з території східної Польщі. Тому рішення держави про надання одноразових компенсацій є дуже позитивним кроком. У Польщі ця тема не часто обговорюється. Так, медіа підняли це питання і привернули увагу до нього", - зазначила вона.