Знову новий етап? Як Путін намагається знайти спільну мову з Трампом і що коїться в стосунках між Росією та Сполученими Штатами.

Сполучені Штати фактично витягли Росію з західної ізоляції, куди самі ж її відправили після агресії в Україні. Прихід Дональда Трампа до президентського кабінету суттєво змінив динаміку відносин між Вашингтоном і Москвою, проклавши шлях до відчутного потепління. Як Кремль намагається знайти спільну мову з Трампом і який вплив це матиме на перебіг війни, аналізує журналістка РБК-Україна Юлія Акимова.

Протягом трьох років російська пропаганда малювала картину війни Заходу, переважно представленого США, проти Росії, використовуючи українців як своїх "союзників". Однак з приходом Дональда Трампа до влади у США, риторика Кремля зазнала різкої трансформації. В результаті цього, Росія знову отримала можливість сісти за стіл переговорів з провідними світовими гравцями, а Путін отримав шанс вийти з ізоляції, накладеної західним світом.

З моменту вступу Дональда Трампа на пост президента США, відносини між Україною та Америкою переживають складні часи. Команда нового американського лідера одразу ж виявила свій характерний "транзакційний підхід", керуючись принципом "я тобі - ти мені". Питання "справедливості" та "захисту демократичних цінностей" виявилися для них значно менш пріоритетними. Для чинного президента США статус України як жертви безпрецедентної та неспровокованої агресії явно не є "плюсом" у переговорах з Києвом.

Нещодавно українські дипломати пережили складний період після невдалої зустрічі в Овальному кабінеті. Судячи з результатів переговорів, що відбулися 11 березня, вони лише починають шукати підходи до сучасного Вашингтона. У той же час двосторонні відносини між Росією та США розвиваються досить позитивно. Трамп рідко висловлюється про Росію в публічному просторі, а його критика на адресу Кремля взагалі мінімальна. Склалося враження, що Кремль знайшов спільну мову з адміністрацією Білого дому і має чимало пропозицій для співпраці.

Існує також більш глобальна стратегія в методах Трампа щодо цієї війни, що полягає в розумінні необхідності оновлення відносин між США та Росією. Дипломатичні зв'язки як з партнерами, так і з опонентами є надзвичайно важливими.

Ці слова спецпредставника США з питань України та Росії Кіта Келлога якнайкраще відображають те, що відбувається сьогодні між РФ і Штатами. Ще до інавгурації Дональд Трамп дивував своїми заявами про те, що "українську проблему" потрібно вирішувати з Росією, а Москва вторглася через бажання України вступити в НАТО.

За півтора місяця на посаді Трамп майже щодня робить різноманітні заяви про Україну і відшукати в них якусь логіку виходить не завжди. Спочатку він називає президента Володимира Зеленського диктатором, а потім "дивується", що взагалі вимовляв це слово. Він каже, що переговорний процес з Україною йде добре, потім звинувачує Київ у тому, що той сам винен у вторгненні. Сума допомоги, яку Америка надала Україні за три роки війни "зростала" з разу в раз - від 100 до 350 млрд доларів, які українці обов'язково мають віддати до останнього цента. Ще гірше стало після скандальної зустрічі Зеленського і Трампа в Овальному кабінеті 28 лютого.

Володимир Зеленський та Дональд Трамп (зображення: Getty Images)

При цьому, якщо розглядати риторику Трампа щодо Росії та Володимира Путіна, тут його позиція набагато м'якша, але теж не позбавлена своїх протиріч. Ще місяць тому Трамп заявляв, що Україна готова до миру, а Путін руйнує Росію. Паралельно з цим американський президент сказав, що Москва хоче миру - ці "сигнали" Трамп, за його ж словами, періодично отримує від Москви. То він погрожує Москві санкціями, то західні видання пишуть про те, що в Білому домі думають їх пом'якшувати.

Путін же майже не піддається критиці з боку свого американського колеги, на відміну від Зеленського. Навіть коли Трампу поставили пряме запитання про те, як можна стверджувати, що Росія хоче миру, якщо Путін бомбить Київ, президент США знизав плечима і заявив, що на його (Путіна, - ред.) місці "будь-хто вчинив би так само". Але навряд чи на критичність і суперечливість заяв Трампа варто звертати таку увагу й активно рефлексувати на кожну з них, каже російський опозиційний політолог Іван Преображенський.

"Очевидно, що його висловлювання являють собою ряд суперечливих тверджень, які мають на меті спонукати переговорних партнерів до певної реакції. Він сам не ініціює жодних дій, лише робить заяви. Натомість, партнери починають діяти, і тоді він вже реагує на їхні кроки. Таким чином, він змушує всіх, з ким співпрацює, реагувати на абсолютно беззмістовні слова і словесний тиск," - зазначає Преображенський у коментарі для РБК-Україна.

В той же час, те, що Трамп активно висловлює критику на адресу України, але в значно меншій мірі стосується Росії, вказує на те, що переговори, які веде американська сторона з росіянами, досягають певних результатів. Їхня основна мета, про яку згадує Кіт Келлог, полягає у перезавантаженні відносин між США і Росією або, принаймні, у виявленні спільних інтересів.

З 20 січня між представниками США та Росії відбулися щонайменше дві зустрічі для "встановлення двосторонніх відносин". Перша відбулася 18 лютого в Ер-Ріяді, друга - 27 лютого в Стамбулі, за день до приїзду Зеленського до Вашингтона. Незадовго до цього, 12 лютого, Трамп повідомив, що говорив із Путіним по телефону. Вони нібито обговорювали шляхи мирного врегулювання війни та відновлення відносин між країнами. Через 3 дні - 15 лютого по телефону поспілкувалися вже держсекретар США Марко Рубіо і міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров.

Офіційно немає конкретних деталей щодо тем, які обговорюються на цих зустрічах і в телефонних комунікаціях. Так само відсутня впевненість у тому, чи йдеться там про Україну безпосередньо. Проте експерти вважають, що, хоча війна в Україні може бути згадана на цих російсько-американських "двосторонках", це відбувається лише опосередковано. Основна увага наразі приділяється аспектам дипломатичних відносин та їх відновленню, зазначає політолог-американіст Владислав Фарапонов.

Переговори між РФ і США (фото: Getty Images)

"З інтерв'ю з Рубіо я зрозумів, що питання миру з Росією так і не обговорювалося. Навіть під час двох раундів переговорів теми миру не торкнулися. Складається враження, що обговорення стосувалося лише питань посольств та подібних аспектів. Він зауважив, що ми не зможемо дізнатися позицію Росії, якщо не зробимо спробу. Отже, виходить, що на той момент вони так і не спробували", - зазначає експерт у коментарі для РБК-Україна.

Якщо розглянути публічні висловлювання Трампа щодо Росії, то можна помітити відсутність конкретики, можливо, досягнутої на попередніх зустрічах. Риторика про те, що "Москва прагне миру", залишається незмінною, проте деталей стосовно того, що саме має на увазі цей мир, в яких рамках він може бути досягнутий, і чи готовий Путін дати команду на припинення вогню, немає. Водночас Трамп вимагає від Зеленського чітких заяв.

Причини такого розвитку подій, можливо, полягають у тому, що російська сторона приходить до переговорів з вже сформованими та узгодженими пропозиціями. Саме Володимир Путін особисто визначає, з яких питань можна вести переговори — це завдання він взяв на себе. Коли основні моменти вже узгоджені, росіянам залишається лише врегулювати деталі, що значно спрощує процес. Більш того, наразі мова йде лише про ті питання, які не є складними для обговорення.

"Тому наразі не може бути проведено жодних переговорів, які б мали негативний характер. Якщо щось залишається невирішеним, зустріч не відбудеться, адже навіщо американцям їхати до людей, які не мають повноважень, знаючи, що Володимир Путін не дав своєго схвалення. Виходить досить приваблива картинка. Однак не можна стверджувати, що Трамп повністю усвідомлює причини такої ситуації. Є підстави вважати, що він не розуміє, чому з Росією все виглядає так гладко, оскільки з обох сторін не робиться нічого суттєвого. Наразі вирішуються лише технічні питання", - зазначає Преображенський.

Тематика попередніх дискусій може варіюватися, але особливо варто відзначити участь Кирила Дмитрієва - російського інвестора та керівника Фонду прямих інвестицій, на цих зустрічах. Він спілкується з американцями на тій самій мові, що й Дональд Трамп, - мові комерційних угод.

Одна з зустрічей між Трампом і Путіним під час попереднього терміна перебування Трампа на посаді президента США (зображення: Getty Images)

Одна з ідей, що обговорювалася на зустрічі представників США з Дмитрієвим, стосується заморожених активів Російської Федерації. У публічному дискурсі Росія традиційно погрожує Європі, яка шукає способи використання цих коштів для відновлення України. Проте в закритих переговорах може розглядатися пропозиція, згідно з якою дві третини цих грошей передадуть Україні, а залишок — Росії для відновлення територій, що наразі знаходяться під її контролем.

Цей раціональний підхід, який може здатися з точки зору американців, може бути сприйнятий Вашингтоном як певні "поступки", які готова зробити Москва. В результаті, вона виглядає більш адекватною та практичною у порівнянні з Київом, який наполегливо вимагає неясних і глобальних речей, таких як гарантії безпеки.

Одна з можливих пропозицій, яку російська сторона може озвучити Сполученим Штатам, стосується діяльності американських компаній в Росії. Незважаючи на наявність американських бізнесів у російських містах, чинне законодавство РФ ускладнює їхнє виведення активів та продаж. У зв'язку з цим Москва може запропонувати певні вигідні умови для продовження бізнесу в країні.

Нарешті, угода щодо рідкоземельних металів. Вашингтон висунув Києву абсолютно неприйнятні умови, на підписання договору адміністрація США надала Зеленському майже годину. Поки спливав час, у Києві обмірковували контраргументи, а Зеленський проводив пресконференції, на яких наголошував, що у договорі не повинно бути жодних боргів. У той же час, Путін раптово озвучив свою власну пропозицію.

"Ми могли б об'єднати зусилля з американськими компаніями для спільної реалізації проектів у цій сфері. Наприклад, у Красноярському краї ще в радянські часи існували плани щодо зведення нової гідроелектростанції та розвитку додаткових виробництв для виготовлення алюмінію", - зазначив російський лідер.

У той же час Зеленський відвідує Вашингтон, де, обговорюючи угоду стосовно рідкоземельних металів, підкреслює важливість безпекових гарантій для України.

Для українців ця вимога є не лише справедливою, а й цілком закономірною, якщо врахувати, наприклад, Будапештський меморандум та зобов'язання США щодо захисту українського суверенітету. Більше того, Зеленський виступає від імені нації, яка зазнала агресії, і тому прохання про гарантії безпеки від союзника виглядає цілком обґрунтованим. Однак така логіка не збігається з підходом, який обирає Трамп.

Угода, яку він запропонував Україні, виглядає схожою на ту, яку він свого часу уклав із Сирією. Там були нафтові родовища, які взяли під свій контроль війська США. І коли ПВК "Вагнер" вирішили захопити ці місця, американці їх "зачистили". Хоча формально їх там навіть не було.

За логікою Трампа, він і не повинен прописувати гарантії безпеки, він їх нібито і так гарантує, якщо йдеться про його гроші та інвестиції. Це важко назвати юридично правильною угодою, але американський президент і не збирався вступати в довгий переговорний процес, обговорюючи всі тонкощі та деталі. Він, по суті, пропонував "вдарити по руках".

Трамп та Зеленський (зображення: president.gov.ua)

Це те, що можна охарактеризувати як "за поняттями". (...) Але що забезпечує тривалість відносин? Лише гірничопереробні підприємства, а також американські фабрики, які працювали в Україні, могли б стати гарантією стабільності. Таким чином, у його розумінні Трамп має на увазі довгострокове партнерство, а у відповідь на це він отримує: "давайте укладемо угоду", - підкреслює Преображенський.

Тому Трамп стверджує, що має певне розуміння Путіна, оскільки під час зустрічей з його представниками росіяни спілкуються мовою, яка йому зрозуміла. Водночас Україна звертається до моралі, що не лише є безрезультатним, але й може бути контрпродуктивним, адже це викликає незадоволення у Вашингтоні — натомість пропозицій щодо вигоди, він отримує "тиск на почуття жалю".

У цьому всьому процесі Росія яскраво використовує контрасти. Більше того, коли здається, що переговори відбуваються безперешкодно, навіть якщо наразі йдеться лише про "переговори про переговори", російській стороні стає легше маніпулювати вимогами щодо України.

Спочатку вони створюють враження про те, що Росія здатна домовлятися, адже поки що в цьому процесі все гладко. Потім паралельно і м'яко говорять про свої вимоги. В очах американців це знову ж таки виглядає раціонально і, як би це дивно не звучало, справедливо. Але рано чи пізно переговори дійдуть до свого головного питання - перемир'я. І тут на Америку можуть чекати сюрпризи.

Наразі в США, за всім виглядає, немає серйозних проблем із Росією, і американці намагаються максимально використати цю нову "відлигу". У найближчій перспективі вони можуть звернутися до Путіна з проханням виступити "посередником" у переговорах між Вашингтоном і Тегераном, а в довгостроковій перспективі — спробувати налаштувати Москву проти Пекіна.

"Безумовно, для Америки вигідно спровокувати конфлікт між Росією та Китаєм, а також між Росією і Іраном. На сьогоднішній день будь-якому американському президенту було б корисно, щоб співпраця Росії з Китаєм і Іраном істотно зменшилася, а їхні взаємини не наближалися до утворення військового альянсу. Ситуація з Китаєм є більш складною, але стосовно Ірану таке можливо. Саме тому вони прагнуть максимально використати Путіна і Росію в своїх інтересах", - підкреслює Фарапонов.

Фактично, переговори ще не розпочалися, але Росія вже починає отримувати певні вигоди, до яких, виявляється, не потрібно докладати великих зусиль. Наприклад, відмова США від постачання зброї Україні та обміну розвідувальною інформацією. Путін має певне уявлення про те, що може зараз бажати Америка, і не поспішає брати участь у переговорах особисто, на відміну від Зеленського. Він вичікує і "вичавлює" з Вашингтона те, що йому вигідно, погоджуючись на те, що є прийнятним для американської сторони.

Стів Віткофф, Марко Рубіо та Майкл Волтц під час зустрічі з представниками Росії (джерело: Getty Images)

Американці наразі вважають за простіше чинити тиск на Україну, вважаючи це менш складним шляхом для припинення війни, ніж витрачати час на ретельний пошук важелів впливу на Москву, зазначає Уріель Епштейн, виконавчий директор некомерційної організації Renew Democracy Initiative.

"Трамп має схильність використовувати потужність Америки, щоб тиснути на менші країни, а потім представляє це так, ніби він досягнув швидкого успіху і став чудовим посередником. Однак ефективна політика щодо Росії вимагає значно більше часу та зусиль, ніж Трамп готовий витратити. Натомість його адміністрація зосереджується на Україні. Я вважаю, що США незабаром усвідомлять, що спроба швидко вирішити конфлікт в Україні принесе зовсім інші наслідки, ніж спроба розпалити торгову війну з сусідніми країнами", - зазначив Епштейн у коментарі для РБК-Україна.

Поки Росія та США налагоджують свої дипломатичні зв'язки, Європа активно обговорює мирний план. Президент Франції Еммануель Макрон і прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер висувають конкретні пропозиції для негайної реалізації — оголосити перемир'я в повітряному, морському та енергетичному просторах, і Київ підтримує ці ініціативи. Оскільки Трампу дійсно важливо швидко завершити конфлікт, стати миротворцем і, можливо, отримати Нобелівську премію миру, настане момент, коли він і його команда висунуть росіянам конкретні вимоги. Перша з них — зустріч між Путіним і Трампом, а друга — найважливіша — оголошення про припинення вогню.

Економісти з Росії зазначають про важке становище та серйозний спад в економіці, яка тривалий час зосереджувалася на військовому виробництві. Хоча російські збройні сили здобувають тактичні успіхи на фронті, у стратегічному контексті вони не в змозі, і надалі не зможуть, захопити українські міста, які закріплені в їхній конституції. У Кремлі постійно звучать пропозиції від радників диктатора РФ про доцільність початку прямих переговорів зі США щодо мирного процесу, але, судячи з усього, конкретних відповідей вони не отримують.

Можливо, причина полягає в тому, що Путін досі не має чіткої відповіді на це питання. Оскільки його рішення часто бувають неадекватними і непродуманими, існує ризик, що на пряме запитання про можливість перемир'я він відповість відмовою. Крім того, Путін явно не має наміру зустрічатися з Трампом на території США або в зручному для нього місці. Тому в його оточенні з'являються заяви про готовність провести зустріч у Мінську, що дозволяє йому відчувати себе більш комфортно. Він зовсім не прагне опинитися в ситуації, коли його, як Зеленського, поставлять перед Трампом і віцепрезидентом Джей Ді Венсом віч-на-віч.

На даний момент президент Росії намагається отримати максимальні вигоди з ситуації. Він може ще тривалий час демонструвати готовність до компромісів, пропонуючи, наприклад, обговорення статусу Криму через півстоліття, але насправді не піде на прямі переговори. Коли американська сторона це усвідомить, то є ймовірність, що всі їхні зусилля з тиску та критики можуть бути спрямовані на Москву. "Головна надія та основний захист від Путіна - це, власне, Путін. Так, знову. Його непередбачуваність стає ключовою надією", - зазначив Преображенський.

Схоже, що Україна активно працює над встановленням діалогу з американською стороною. Тим часом Європа, нарешті, усвідомила, що на її території триває війна і що, незважаючи на різні висловлювання, співпраця зі Сполученими Штатами є необхідною. У західноєвропейських країнах, зокрема, є чимало здібних дипломантів, таких як Макрон, і цілком ймовірно, що незабаром Європа висуне США пропозицію, від якої ті не зможуть відмовитися. Завдання України в цій ситуації полягає в тому, щоб забезпечити включення своїх інтересів у цю пропозицію.