Невдовзі Росія ухвалить рішення, яке може дати Трампу чимало приводів для "виховних" заходів. Коментарі Огризка.

Три роки після початку повномасштабної агресії Росії проти України дії адміністрації Трампа щодо Москви та її лідера Володимира Путіна викликали в Європі занепокоєння стосовно того, чи може континент продовжувати покладатися на підтримку США у питаннях безпеки та допомоги Україні в її боротьбі. Внаслідок цього, керівники держав ЄС скликали термінову зустріч у Брюсселі, щоб обговорити нову стратегію оборони.

Сьогодні більшість європейців одностайно вважають, що Європі необхідно модернізувати свої збройні сили, щоб забезпечити захист як України, так і власної безпеки. Це пов'язано з ослабленням співпраці зі США, зростанням російської загрози та дедалі більшою невизначеністю щодо майбутнього України. У цьому контексті останній саміт можна розглядати як старт нового етапу для Європейського Союзу.

Щодо президента США Дональда Трампа то і він, і представники його адміністрації продовжують тиск на Україну та виказують досить неоднозначні заяви щодо війни.

Ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко висловив свої погляди на ці теми в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA.

Під час термінового саміту лідери Європейського Союзу закликали до кардинальних змін у відновленні військової інфраструктури та створенні нової системи безпеки для протистояння Росії. Урсула фон дер Ляйєн повідомила, що план Єврокомісії на 800 мільярдів євро, що передбачає переозброєння, надасть можливість країнам ЄС додатково інвестувати в українську оборонну промисловість.

Глава Європарламенту Роберта Метсола заявила, що європейським лідерам настав час "підтвердити свої слова справами щодо України", а прем'єр Польщі Дональд Туск, що "Європа загалом справді здатна перемогти у будь-якій військовій, фінансовій, економічній конфронтації з Росією -- ми просто сильніші". Ви розділяєте цей єврооптимізм?

Це може звучати дивно, але я вважаю, що варто віддати належне Трампу за те, що він нарешті спонукав Європу до дій. Звісно, це можна сприймати як іронію, але в цьому є частка правди. Той факт, що нині ми говоримо про 800 мільярдів євро на оборонні витрати ЄС — це дійсно величезна сума, яка свідчить про те, що Європа нарешті усвідомила свою відповідальність за власну безпеку. Проте це також означає, що без участі України ця безпека не може бути повною. Це відкриває перед українцями величезну можливість стати частиною нової євросистеми безпеки. Якою вона буде, поки складно сказати, але що така система точно з'явиться — у цьому вже немає жодних сумнівів.

- Напередодні саміту президент Франції Макрон заявив про можливість створення ядерного щита для Європи на основі французьких ядерних сил. Наскільки це стримуючий фактор для росіян?

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, який виявився явно наляканим, почав активно нервувати і порівнювати Еммануеля Макрона з Гітлером і Наполеоном. Ця реакція видає справжній стан справ: очевидно, що у Кремлі почали усвідомлювати, що їхні звичні методи залякування не працюють. Росія намагається залякувати світ своєю ядерною зброєю, але у відповідь отримує чітке послання: "У нас є власні можливості, і ми знаємо, як їх використати". Макрон, у свою чергу, починає спілкуватися так, щоб його почули та зрозуміли в Москві.

Давайте почекаємо на нового канцлера Німеччини Мерца, чиї заяви виявляються навіть більш жорсткими, ніж французькі. Лідер британської партії Стармер також не залишається осторонь; хоча він продовжує підкреслювати важливість особливих відносин з США, у питаннях національної безпеки, на мою думку, йому також доведеться ухвалювати виважені рішення. Вважаю, що цей поворот ключових європейських гравців у бік раціонального підходу насправді викликає позитивні емоції.

Європа починає активізуватися, що є позитивним знаком, проте варто пам’ятати про її славнозвісну євробюрократію, здатну звести на нівець навіть найкращі ініціативи. І хоча звучить багато амбіційних заяв та планів, їх реалізація має відбуватися якомога швидше. Нажаль, в останні роки Європейський Союз не вирізнявся оперативністю у прийнятті ефективних рішень.

Ви абсолютно праві. У Брюсселі дійсно існує серйозна бюрократія. Навіть самі європейці висловлюють невдоволення, оскільки вона часто уповільнює необхідні процеси. Проте зараз мова йде про питання безпеки та виживання, які є надзвичайно важливими для лідерів Європейського Союзу. На мою думку, в даний момент ситуація з бюрократичними процедурами може змінитися. Я вважаю, що будуть встановлені жорсткі часові рамки для реалізації певних рішень. Хоча гарантій, що все піде саме так, немає, але все ж є надія на позитивні зміни.

Прем'єр-міністр Італії Джорджія Мелоні виступила з ініціативою розширити 5-ту статтю НАТО про колективну оборону на Україну, навіть без її офіційного членства в альянсі. Ця стаття стверджує, що збройний напад на один із союзників вважається агресією проти всіх, що зобов'язує НАТО надавати підтримку Україні у випадку нової військової загрози з боку Росії. Яка ймовірність реалізації такого сценарію в умовах сучасної ситуації?

Наразі на столі лежить безліч пропозицій, і я розумію, що це лише одна з багатьох. Західні лідери дійсно розглядають різні варіанти. Чи можливо на даний момент реалізувати вступ України до НАТО? Відповідь, звісно, ні. Адже в складі НАТО є країни, як-от Угорщина та Словаччина, які докладуть усіх зусиль, щоб затягнути процес, навіть якщо інші країни підтримають це рішення. Саме тому ведеться пошук різних шляхів, як надати Україні реальні гарантії безпеки. Існує кілька таких можливостей, і пропозиція італійської прем'єрки є однією з них.

На мою думку, оптимальним рішенням була б укладення двосторонньої угоди з США, Великою Британією та Францією. Суть угоди полягала б у тому, що ці країни надають Україні ядерний захист, а будь-яка агресія проти нас розглядалася б як напад на них. Це, безумовно, найкращий варіант у нашій поточній ситуації, оскільки не вимагає згоди всіх членів НАТО, а лише зазначених трьох держав. Це справді могло б стати надійним захистом для нас. Проте, враховуючи дії Трампа, сподіватися на це було б наївно. Тож залишається питання, чи погодяться Франція та Велика Британія на таку ініціативу.

- Ви зазначили, що багато варіантів на столі, але всі вони, здається, втикаються в позицію Росії, яка проти будь-яких гарантій для України, але ж на цю позицію оглядаються європейські лідери, а Трамп взагалі на неї зважає.На ваш погляд, якщо росіяни будуть проти і надалі, а більш за все, що так і буде, чи зможуть європейці переступити через цей спротив, пересилити свій страх військового зіткнення з РФ та зробити так, як потрібно для України та Європи?

Я б розпочав із ситуації з Трампом. Наразі він виявляє намір тиснути на Україну, що ми, звісно, розуміємо і готові реагувати. Проте давайте дочекаємося моменту, коли наші, тобто українські, британські та французькі, ініціативи стануть відомими Трампу. Я переконаний, що ці пропозиції отримають підтримку з боку американського президента, адже вони стосуються можливих шляхів для завершення конфлікту. Якщо Трамп виявить згоду, ці ініціативи будуть передані Москві. Але що ми чуємо з російського боку? Лише відмови від будь-яких компромісів, мовляв, продовжимо війну і так далі. І тоді у Трампа виникне складна ситуація: він змусив Україну погодитися на мирні пропозиції, але Росія відмовляється їх приймати. Що ж робити далі? Найімовірніше, він почне тиснути на Росію. І ось тут ми побачимо, до яких наслідків це призведе. Не думаю, що Трамп дозволить собою зневажати, враховуючи його характер, нарцисизм та прагнення бути найкращим у всьому. Тож, вважаю, нас чекають цікаві події. Тому запасаймося терпінням: ще кілька тижнів, і Росія офіційно відкине мирні пропозиції. Тоді ми спостерігатимемо, як Трамп намагатиметься "виховати" Росію, і, гадаю, це буде досить "болісно".

Що стосується європейців, то перед ними постане складний вибір. Якщо вони піддадуться тиску з боку Росії і не розмістять свої війська в Україні, це означатиме, що визнають право росіян нав'язувати їм свої вимоги. Такий розвиток подій уже виходить за межі здорового глузду. Впевнений, що вони все ж знайдуть в собі сили прийняти рішення, яке буде на користь і їм, і Україні.

Ви відкидаєте можливість, що Трамп не буде підтримувати Росію, а натомість зосередиться на тиску на Україну. Адже його останні коментарі свідчать про те, що він вважає Україну винною у відсутності миру, тоді як Путін і Росія, на його думку, виступають за завершення конфлікту та інші позитивні ініціативи.

- Я думаю, що він буде виховувати РФ, а у нього немає іншого виходу. Адже у іншому варіанті це означатиме, що росіяни йому відверто плюють в очі, а він каже, що це божа роса.

Запланована зустріч у Саудівській Аравії між делегаціями України та Сполучених Штатів. Спеціальний представник Трампа, Стів Віткофф, підкреслив, що на порядку денному буде питання про можливість піврічного перемир'я. Яка ймовірність його реалізації? Які ваші очікування від цієї зустрічі?

На мою думку, ці переговори мають усі шанси стати дійсно важливими. Ми можемо сподіватися, що разом з американськими партнерами та за підтримки європейських держав ми зможемо виробити узгоджену позицію щодо припинення бойових дій. Можливо, знайдуться якісь рішення, наприклад, президент висуває ідею про те, щоб зупинити військові дії в морі, аби уникнути атак на енергетичні інфраструктури та подібні об'єкти.

7 березня, внаслідок масштабного ракетного удару по Україні, російський лідер Путін продемонстрував своє ставлення до ситуації.

Звісно. Тож, якщо спільна позиція України, європейських країн та США буде чітко визначена, ми знову повернемося до теми, яку щойно обговорювали. У такому разі ця ініціатива буде передана російській стороні. Росія відмовиться її прийняти, після чого настане кульмінаційний момент цієї ситуації, який виявиться досить драматичним для Росії.

Які думки виникають щодо висловлювань Держсекретаря США Марко Рубіо, який охарактеризував події в Україні як проксі-війна між Сполученими Штатами та Російською Федерацією?

Ви знаєте, пане Романе, коли я навчався в університеті, я вивчав дисципліну під назвою логіка. Після висловлювань Рубіо я усвідомив, що логіка має різні обличчя. Європейська логіка, американська логіка, а також логіка тих осіб, які сьогодні займають ключові посади в США. Якщо ми говоримо про конфлікт між Сполученими Штатами та Росією, то було б логічно припустити, що Сполученим Штатам слід шукати шляхи для здобуття перемоги у цій війні. Вони повинні знайти партнерів, які можуть у цьому допомогти. Україна повинна бути серед таких союзників. Якщо ти не підтримуєш свого партнера, ти фактично стаєш на сторону свого противника. Тут щось не складається.

Хоча з іншого боку, якщо Трамп не хоче визнавати Росію агресорам, якщо віцепрезидент США Венс говорить, що це не агресія Росії, а міжетнічний конфлікт між слов'янами, то це просто означає, що вони справді сидять в якомусь іншому вимірі, в іншому світі і не розуміють реалії, які є на землі. Вірніше, вони розуміють, що говорити треба лише з тими, хто має якусь силу - економічну чи військову. Саме зараз вони і граються в ці давно застарілі геополітичні трикутники США, Росія, Китай. Хоча Росія, хоча залишається ще ядерною державою, але економічно перестала існувати як будь-який фактор економічного впливу. Сьогодні є надзвичайно гарна можливість РФ посадити на законне місце, тобто фактично вивезти її з глобальної гри.

- Чому США це не роблять?

- Тому що, мабуть, не розуміють, що в них зараз унікальний шанс. І те, що вони зараз хочуть допомогти Росії знову випливти на поверхню цієї ями, в яку самі себе росіяни і загнали, це стратегічна і найбільша помилка, яку собі можна було тільки уявити в зовнішній поліції США. Але, знову ж таки, з логікою у них там сьогодні погано.

Військова підтримка, розвідувальна інформація та інші аспекти, які були зупинені за часів Трампа. Можливо, після виконання вимог, які сьогодні висловлюються його та адміністрацією, він знову відкриє доступ або ж вимоги лише зростатимуть, щоб уникнути цього?

Я переконаний, що "хотілок" насправді стане ще більше. Як ви вже помітили, він висловив бажання отримати кращу і більш вигідну угоду щодо надр. Це також частина тієї ж логіки. Вважаю, що нам варто спокійно заявити про готовність обдумувати цю вдосконалену угоду, консультуватися з нашими фахівцями та партнерами, адже європейці також зацікавлені у цьому питанні. Сьогодні нам потрібно, пробачте за цинізм, виграти час у переговорах з Трампом. Слід сказати: "Так, ми будемо працювати над цим, думати, як покращити процес". Ми ж на одній стороні, підтримуємо один одного, "все добре, мир і дружба" і так далі. Поки ми будемо тягнути час, росіяни знайдуть спосіб роздратувати Трампа, і він відреагує. Тому я б не поспішав з різкими рішеннями. Водночас важливо стежити за ситуацією і зміцнювати наші надзвичайно важливі зв'язки з європейськими партнерами. Ми є частиною Європи і повинні разом із європейською спільнотою вибудувати систему, що захищатиме всіх нас: і Україну, і Португалію, і Норвегію, і Грецію. Це має бути єдиний механізм безпеки. Зараз існує унікальна можливість, щоб ми зайняли одну з провідних ролей у цьому процесі.