Чому ми так захоплюємося плітками і обговоренням особистих таємниць інших - BBC News Україна

Для багатьох це - "серйозний гріх". Вони можуть "підмочити" й відновити репутацію. Вони розважають і, як не дивно, можуть бути корисними.

Мова йде про плітки, які насправді характерні для більшості культур.

"У сприятливих умовах пліткувати можна де завгодно: як у сільській місцевості, так і в мегаполісах", - відзначає антропологиня Ніколь Хаген Гесс з Вашингтонського університету.

Проте термін "плітки" зазвичай викликає асоціації з недоброзичливими бесідами за спинами інших, що мають на меті завдати шкоди, принизити або поширити неправдиві відомості.

Проте, Гесс має більш розгорнуте бачення цього питання. На її думку, часом чутки можуть виступати як засіб соціальної взаємодії і навіть мати позитивний вплив.

Пліткувати про нас можуть друзі, родичі, колеги, суперники. Сюди ж, на її думку, можна віднести новини, і навіть результати спортивних змагань.

Як плітки стали поширеним і популярним явищем, що не знає меж у питаннях статі, віку, культури та соціально-економічного статусу?

Ось кілька з найвідоміших теорій.

Деякі вчені переконані, що плітки активізують у нашому мозку соціальні зв'язки.

Еволюційний психолог і антрополог Робін Данбар уперше висунув цю ідею, порівнявши плітки із чищенням одне одного у приматів.

За його версією, це виконує не лише гігієнічну, а й соціальну роль.

Тварини чистять й вилизують одне одного, щоб виявити прихильність, примиритися після бійки, знизити стрес та визначити своє місце в соціальній ієрархії.

Цей феномен відомий як алогрумінг.

Оскільки у людей відсутня шерсть, вони схильні до пліткування. Це можна вважати сучасним аналогом алогрумінгу, який виконує подібну роль у формуванні соціальних зв'язків та обміні інформацією, наприклад, щодо того, кому можна довіряти, а кому краще обійти стороною.

Навіть мова, на думку Данбара, розвивалася, зокрема, щоб люди могли пліткувати.

Дослідження, проведене в Дартмутському університеті, виявило, що ті, хто займається плітками, не лише формують взаємні уявлення, але й зміцнюють свої стосунки.

Дослідники зазначають, що це може сприяти формуванню "колективної реальності".

Дослідники також з'ясували, що чутки сприяють спільній діяльності серед учасників групи, які навіть готові ділитися фінансами, якщо виникає можливість обговорити новини.

"Плітки - це складніше явище, ніж просто переказ чуток", - наголошують дослідники.

Келсі Маккінні, засновниця подкасту "Звичайні плітки" (Normal Gossip), добре знає, як пікантний анекдот може об'єднати незнайомих людей.

У момент, коли пандемія охопила світ і люди стали змушені залишатися вдома, зросла потреба в захоплюючих наративах.

"Я усвідомила, що нам цього не вистачало," - говорить вона.

"Важливу частину нашого життя та уявлення про світ формує саме оповідь, а плітки можна вважати її різновидом. Ми ділимося своїми історіями, що несе в собі певні ризики, але водночас приносить і чимало позитиву," - зазначає вона.

За мільйони років еволюції люди навчилися захищатися від можливої шкоди.

Завдяки обміну інформацією ми отримували знання про ризики, що виникають у навколишньому середовищі.

Ті, хто раніше здобував знання, мали вищі шанси на виживання.

У процесі соціальної взаємодії наш мозок має потребу в отриманні інформації про людей навколо нас. Чим більше ми дізнаємося про наше оточення, тим простіше нам формувати стабільні соціальні зв’язки.

Це особливо актуально для жінок.

"На думку Ніколь Хаген Гесс, жінки мають фізичні обмеження в порівнянні з чоловіками. Плітки стають для них ключовим засобом у стратегії виживання, особливо в ситуаціях, коли потрібно взаємодіяти з незнайомцями або потенційно небезпечними особами."

Наше існування та роль у суспільстві значною мірою визначаються нашою репутацією.

Негативна репутація може призвести до серйозних наслідків, зазначає Гесс. Вона здатна підривати ваше соціальне становище, звужувати фінансові можливості та навіть впливати на доступ до життєво важливих ресурсів, таких як їжа.

"Тому, коли люди пліткують про вас, це може суттєво зашкодити".

Плітки - це також форма соціального контролю, веде далі Гесс.

Індивіди прагнуть впливати на те, як їх бачать оточуючі, тому взаємно контролюють один одного через чутки.

Іноді вони розпускають чутки, щоб уберегти свою репутацію, а іноді - щоб зашкодити своїм суперникам.

"Люди за своєю природою конкурують з іншими представниками свого виду. Це - вічний конфлікт".

Однак для багатьох людей обговорення чуток є безпечним способом розваги.

"Саме в цій сфері плитки я і зосереджую свою діяльність," - зазначає подкастерка Маккінні.

Вона пов'язує своє захоплення цим питанням з тим, що виросла в релігійній родині, де їй прищепили, що пліткування є гріховним вчинком.

"Чудові слова самі спливають з ваших уст," - жартує вона. - "Без них життя було б неймовірно одноманітним."

Плітки стали важливою складовою нашого повсякденного існування - незалежно від того, чи йдеться про розваги, виживання чи соціальні стосунки, зазначає антропологиня Гесс.

"Проте їхній вплив є суттєвим, - попереджає вона. - Якби це були просто випадкові, неофіційні бесіди, то їхній ефект на добробут і соціальні взаємодії не був би таким значним."