Должник погашает задолженность перед физическим лицом-поручителем: как обстоит дело с НДФЛ?

Налоговая служба в Черновицкой области разъясняет, возникает ли объект налогообложения НДФЛ у поручителя, если должник возвращает сумму долга, которую по договору поручительства поручитель перечислил банку (кредитору).

Зазначається, що відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до першої частини статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань може бути гарантовано, зокрема, шляхом поруки.

При цьому за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша ст. 553 ЦКУ).

Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, що виконав зобов'язання, яке було забезпечене порукою, переходять всі права кредитора в рамках цього зобов'язання, включаючи ті права, що забезпечували його виконання (статті 556 Цивільного кодексу України, частини перша та друга).

Отже, якщо відповідно до умов договору поруки права первісного кредитора передаються новому кредиторові в межах та на умовах, що діяли на момент такого переходу, тобто відбувається зміна кредитора, то новий кредитор не отримує доходу в контексті Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ).

Разом з тим кредитор - це, зокрема фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника (пп. 14.1.95 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Оподаткування доходів фізичних осіб визначається розділом IV Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 162.1 статті 162, платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа, яка є резидентом.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування для резидента вважається загальний дохід, що підлягає оподаткуванню на місячній або річній основі.

У статті 165 Податкового кодексу України наведено вичерпний список доходів, які не враховуються при обчисленні загального місячного (річного) оподатковуваного доходу для платників податків.

Одночасно до загального місячного (річного) обсягу оподатковуваного доходу платника податків зараховуються й інші види доходів, окрім тих, що вказані в статті 165 Податкового кодексу України (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПКУ).

Нарахування, утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб у державний бюджет виконується відповідно до процедур, визначених статтею 168 Податкового кодексу України.

Отже, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує або виплачує оподатковуваний дохід на користь платника податків, має обов'язок утримувати податок з цієї суми доходу за рахунок платника, застосовуючи ставку податку в розмірі 18%, що зазначена у статті 167 ПКУ.

Враховуючи викладене, у разі якщо юридична особа (боржник) сплачує кошти фізичній особі (поручителю), яка виконала перед кредитором (банком) обов'язок боржника за договором поруки, то суми сплачених коштів оподатковуються податком на доходи фізичних осіб як інший дохід на загальних підставах.