"З температурою 38,2 градуси: які труднощі зустріли українського чемпіона на Олімпійських іграх та чи обговорював він з конкурентами тему війни."

Діючий чемпіон Європи з плавання на дистанції 200 метрів на спині Олександр Желтяков вирушив на Олімпіаду-2024, прагнучи змагатися за медалі в Парижі. Однак його плани зруйнувалися, коли він отримав температуру 38,2 градуси і не зміг пройти до фіналу. Незважаючи на це, 18-річний спортсмен з Дніпра навіть не думав про те, щоб знятися зі змагань, і намагався виступити на максимум своїх можливостей.

У бесіді з OBOZ.UA чемпіон світу серед юніорів на двох дистанціях у плаванні на спині поділився своїми міркуваннями щодо відмови від участі в урочистому відкритті своїх перших Олімпійських ігор. Він також розповів про можливі причини виникнення підступної хвороби, висловився про спілкування з суперниками на тему війни в Україні та поділився своїми відчуттями щодо тренувань у Дніпрі.

- Головні змагання цього року вже пройшли. Які враження у вас залишились — позитивні чи ні? Напевно, ви не можете бути задоволені хворобою на Олімпіаді, яка завадила вам продемонструвати свої найкращі результати?

- Так, хворобою не задоволений, але це лише виправдання, тому що, можливо, можна було б плисти й краще, але вже як вийшло. Ця хвороба більше спрацювала наче якесь гальмо для мене. Якось так. Загалом виступ у сезоні вважаю середнім, бо Олімпійські ігри мали йти за іншим сценарієм, але вже як є.

Яким чином повинні були проходити Ігри згідно з вашим задумом?

- За моїм планом, мав бути як мінімум фінал, тому що я заходив із п'ятим-четвертим результатом у сезоні й повинен був дістатися мінімум фіналу, а там уже як було б. А сталося так, що навіть без півфіналу, це вже просто немає слів.

Що ж насправді сталося і чому саме команда плавців, яка була найсильнішою за останні 10-15 років, зазнала таких серйозних наслідків? Я також спілкувалася з легкоатлетами, і у них теж були випадки захворювання, з температурою близько 38 градусів. Як все це почалося?

- Можливо, це почалося з когось з інших команд в олімпійському селищі, тому що ми з Владом Буховим навіть не пішли на відкриття Ігор, адже воно було під дощем, і ми не хотіли захворіти. А наступного дня - захворіли: у мене температура 38, як і у Влада, кашель, нежить. Що робити? А ми нікуди навіть і не виходили, окрім як поїсти. Для нас це був шок. А як хвороба прийшла в те селище, я не знаю.

Чи не виникало бажання зніматися перед запливом?

Ні, навіть не виникало думки про те, що варто зупинитися. Головним було лише почати, адже це значно краще, ніж залишитися зовсім осторонь. Навіть коли я вперше виступав у Парижі на дистанції 100 метрів на спині, мене мучила температура 38,2. Я усвідомлював, що повинен змагатися, адже якщо б я не брав участі, мені було б значно гірше. Боротьба давалася важко, але без неї відчуття було б просто неймовірним.

Чи відчували ви, як плине час, або вас вразив отриманий результат? Незважаючи на температуру, у вас залишалася надія на успішніший виступ?

Завжди потрібно мати надію. Щодо результатів... Я, як завжди, просто плив за течією, а далі вже як вийде. Проте вірив, що результат буде кращим, особливо на дистанції 200 метрів на спині. Коли ж я завершив заплив і поглянув на табло, то зрозумів, що це не найгірший показник, але й далеко не те, що очікувалося для ранкового запливу.

На Олімпіаді мені вдалося потрапити на півфінал, де виступав Влада Бухова. Я стала свідком того, як його суперники, зокрема з Австралії та Британії, намагалися підтримати та заспокоїти його після змагань. Які у вас стосунки з вашими конкурентами? Чи отримували ви якусь підтримку під час змагань у Парижі?

Усе відбувалося так само, як і у Влада. Я маю чудові стосунки з поляками, а також знайомий з хлопцями з Греції та Великої Британії. Ми завжди підтримуємо один одного, адже у плаванні ситуація може бути трохи іншою, але навіть перед запливами ми активно спілкуємося. Коли ж виходимо на доріжки, перетворюємося на суперників, а після дистанції знову виявляємо підтримку. Якщо хтось не показав добрий результат, ми заспокоюємо: таке трапляється, це спорт, не кожен може завжди вигравати або бути в оптимальній формі.

На даний момент, після 2,5 років повномасштабного конфлікту в Україні, які теми найчастіше обговорюєте зі своїми суперниками перед змаганнями? Чи виникає у вас бажання торкнутися цієї теми, особливо враховуючи, що ви з Дніпра?

Завжди знаходяться ті, хто, знаючи про моє місцезнаходження та тренування в Україні, ставить запитання. Такі люди цікавляться моїм становищем на кожному турнірі. Це, напевно, більше питання, яке актуальне на даний момент, адже, зрештою, ми змагаємось. Іноді мені не хочеться повторюватися або завантажувати їх додатковою інформацією. Проте, коли я проходжу інтерв'ю, я завжди ділюсь своїми думками про війну і те, що відбувається в Україні.

Що саме залишилося в пам'яті з Олімпійських ігор?

Не можу сказати, що було багато вражень, адже ми нікуди не виїжджали, крім відвідування мерії Парижа, куди я пішов разом із командою. На жаль, більшість часу я провів у хворобливому стані, тому всі думки були лише про те, як швидше одужати і завершити дистанцію.

Що батьки відповіли потім? Як вони намагалися заспокоїти? Адже ви вирушали на Олімпіаду в чудовій фізичній формі.

Батьки? Не хвилюйся, вони завжди мене підтримують. Я пояснив їм свою ситуацію, і якщо я прагну менше переживати, то чому їм варто засмучуватись більше за мене?

- Адже вони є батьками.

Так, я усвідомлюю, що моя мама дуже переживає, хоча не озвучує цього. Але це ж спорт, і подібні ситуації трапляються. Наступні змагання та новий сезон, сподіваюся, принесуть мені більше успіху. Я прикладатиму всі зусилля, і це головне.

- А цього року ще щось плануєте?

У грудні відбудеться чемпіонат світу з плавання на короткій воді. Цікаво, як все пройде, адже коротка вода не є моєю спеціалізацією. В Україні є чимало басейнів довжиною 25 метрів, але я зовсім не займаюсь у них. У Дніпрі є олімпійський басейн на 50 метрів, тому мені значно складніше пристосуватися до короткої води, ніж до 50-метрового формату. Проте я планую готуватися до цього змагання і сподіваюся на позитивний результат.

- Плануєте тренування в Дніпрі? Адже фронт поступово наближається, а російські війська збільшили кількість обстрілів українських міст...

Отже, перші два місяці сезону я проведу у Дніпрі, а в листопаді, можливо, візьмемо участь у змаганнях в Польщі. Там ми плануємо затриматися на тиждень або два, точно не можу сказати. Після цього у нас уже запланований Чемпіонат світу.

Чи є тепер можливість комфортно займатися спортом у Дніпрі?

Давайте подивимось, як все складеться. Я вже мав досвід перебування в басейні під час обстрілів. Двічі з трьох випадків мій басейн опинявся під ударом. Одного разу це сталося під час тренування з командою, а в іншому випадку — коли ми були в готелі. Через це у мене сформувалося інше ставлення до таких ситуацій.

Проте, якщо ситуація погіршиться, ми плануємо вирушити до Києва або в інше місце, а далі вже будемо спостерігати за розвитком подій.

Раніше OBOZ.UA повідомляв, що плавець з Маріуполя відмовився від фото поряд із росіянином на нагородженні Паралімпіади-2024.